ЧИТАННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА

8784ba902adb88b1d09c9dd90cebf3e4 (1) (1)

Я заохочую Моїх послідовників, щоб нагадували людям, яким важливим є читання Святої Біблії – Слова, встановленого згідно з Волею Мого Отця.

[Ісус, посл. 686 від 23.01.2013]

 

[…] нехай ніхто не сумнівається в тому, що він може знайти Правду в Книзі Мого Отця, Пресвятій Біблії. Слово в ній є доступне для всіх, щоб пізнати його, і так було протягом століть. Свята Біблія містить Правду, а все, що очікується від людства, розкрито на її сторінках.

Все, що вилилось з уст пророків і Моїх учнів, які були ведені Святим Духом, міститься в ній. Правда міститься в Слові – в Книзі Мого Отця. Чому ж тоді людина сумнівається в законності Слова? Все, що дано людині для користі її душі, можна знайти у Святій Біблії.

[Ісус, посл. 1032 від 28.01.2014]

читати далі

РЕГУЛЯРНА СПОВІДЬ

1712cee7745e8bf3d2259b1a9e4fe043 (1)

Книга Істини

Регулярна сповідь є Таїнством дуже невірно зрозумілим. Тільки завдяки щотижневому відвідуванню сповідальниці ваша душа може залишатися в стані Благодаті. Коли ваша душа освячується в такий спосіб і через щоденну молитву – тільки тоді ви можете тримати шахрая на відстані.

Якщо ви страждаєте від провини в результаті гріховного вчинку, незалежно від того, наскільки тяжким є злочин в Очах Мого Отця, не хвилюйтеся. Поверніться, відкрийте своє серце і попросіть прощення.

[Ісус, посл. 42 від 24 січня 2011]

 

читати далі

Книга Сираха

Сираха

1.Мудрість — від Бога 1-10; мудрість — це острах Божий 11-21; життєві вказівки для мудреця 22-30.

1.Всяка премудрість — від Господа, з ним же вона і повіки.

2.В морі пісочки, краплі дощу і вічности днини — хто порахує?

3.Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні — хто дослідить?

4.Перед усіма речами створено мудрість, і розважливий розум — від віку.

5.Джерело мудрости — слово Боже у вишніх, а дороги її — заповіді відвічні.

6.Корінь мудрости — кому він відкрився? І наміри її потаємні — хто про них знає?

7.Спізнання мудрости — кому об’явилось? І хто її досвід збагнув багатющий?

8.Єдиний мудрий, страшний вельми, що возсідає на престолі своєму.

9.Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами своїми,

10.над усяким тілом, із щедроти своєї, та й надав її тим, які люблять його.

11.Страх Господній — то слава й честь, веселощі й вінок раювання.

12.Страх Господній звеселює серце й радощі дає, втіху та довголіття.

13.Хто страхається Господа, блаженним стане наостанку, і в день кінця свого — благословенним.

14.Початок мудрости — боятися Господа, і створено її в лоні з вірними разом.

15.Вона між людьми звила гніздо, вічну основу, і до сімей-поколінь його довірлива буде.

16.Повнота мудрости — страхатися Господа: вона упоює їх плодами своїми;

17.цілу їхню хату сповнює бажаним, і засіки їхні — плодами своїми.

18.Вінець мудрости — острах Господній, від нього квітне мир і здоров’я благодайне.

19.І уздрів Господь, і перелічив її, дощем ізлив знання і розважливий розум; підвищив славу тих, що посідають її.

20.Корінь мудрости — страхатися Господа, тож віття її — довголіття.

21.Острах Господній гріхи віддалює; хто в ньому перебуває, той гнів відвертає.

22.Несправедливого гнів — невиправдальний, бо в запалі його гніву — його погибель.

23.До пори-часу довготерпеливий терпить, але наприкінці радощів він зазнає;

24.сам він дочасу свої слова ховатиме, його ж розум посвідчать уста численних.

25.У скарбниці мудрости — приповідки, повні знання; для грішника ж побожність — осоружна.

26.Прагнеш мудрости? Дотримуй заповіді, і Господь тобі її щедро надасть.

27.Бо мудрість і повчальність — острах Господній: вірність та лагідність йому довподоби.

28.Не будь нечуйним супроти остраху Господнього і не приступай до нього з серцем подвійним.

29.Не будь супроти людей облудним, зважай на уста свої.

30.Не зносься вгору, щоб не впасти й не збезчестити душі своєї, бо Господь твої тайни відкриє й додолу кине тебе серед громади, — бо не причастивсь єси до остраху Господнього, і серце твоє облудне.

 

читати далі

Книга Пісня Пісень

Пісня Пісень

1.

1.Пісня Пісень Соломона.

Молода:

2.Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.

3.Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро — твоє ім’я; Тому дівчата тебе люблять.

4.Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!

5.Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.

6.Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.

7.Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів.

Хор:

8.Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.

9.Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!

10.Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя — в намисті.

11.Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками.

Молода:

12.Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.

13.Торбинка мірри — любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.

14.Гроно кипрове — любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді.

Молодий:

15.Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої — голубки.

Молода:

16.Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша — сама зелень.

Молодий:

17.Трями наших домів — із кедру, а наші бантини, — з кипарису.

 

читати далі

Книга Проповідника

Проповідник

1.Пролог 1-11; марність людського знання 12-18.

1.Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

2.Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

3.Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

4.Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

5.Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

6.Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

7.Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

8.Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

9.Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

10.Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

11.Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

12.Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

13.Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

14.Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

15.Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

16.Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

17.Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

18.бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

 

читати далі

Книга Приповідок

Приповідки

1.Заголовок 1-7; лихе товариство 1-19; заклик мудрости 20-33.

1.Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,

2.щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,

3.щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —

4.щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,

5.щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,

6.щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.

7.Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.

8.Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,

9.бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.

10.Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!

11.Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,

12.поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

13.Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.

14.Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»

15.Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,

16.бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.

17.Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.

18.Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.

19.Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.

20.Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,

21.на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:

22.«Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?

23.Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.

24.За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

25.за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —

26.то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;

27.як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.

28.Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

29.За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,

30.поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —

31.тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.

32.Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.

33.Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».

 

читати далі

Книга Іова

Книга Іова

1.Чесноти та багатства Іова 1-5; заздрощі Сатани 6-12; нещастя спадають на Іова 13-22.

1.Був чоловік у землі Уц на ім’я Іов. Чоловік той був щирий і праведний, богобоязливий і цурався зла.

2.І народилось у нього семеро синів і три дочки.

3.А статку було в нього 7000 овець, 3000 верблюдів, 500 пар волів, 500 ослиць і пребагато челяді, так що чоловік той був найбагатший з усіх мешканців Сходу.

4.Сини його звичайно сходилися собі у призначений день та бенкетували в кожного по черзі. Кликали вони й трьох сестер своїх їсти й пити з собою.

5.І як дні гостин завершували круг свій, посилав Іов по них і наказував їм очищуватись. Другого дня вставав він рано-вранці й приносив за кожного з них всепалення, бо говорив сам до себе: «Може мої діти согрішили і лихословили Бога в своєму серці» Так чинив Іов увесь час.

6.Та ось одного дня прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом. Прийшов і Сатана між ними.

7.Господь спитав Сатану: «Звідкіль ти прийшов?» Відповів Сатана Господеві й мовив: «Кружляв я по землі й ходив довкола неї.»

8.Господь сказав Сатані: «А чи звернув ти увагу на слугу мого Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла.»

9.Сатана відказав Господеві й промовив: «Хіба даремно Іов боїться Бога?

10.Хіба ти не огородив його та його дім і все його майно навколо? Ти благословив працю рук його, і стада його ширяться по країні.

11.Та простягни лиш руку твою і діткнися всього його майна: побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі!»

12.Господь сказав Сатані: «Гаразд! Усе, що він має, — у твоїй руці. Тільки на нього самого не простягай руки твоєї.» І пішов Сатана геть з-перед лиця Господнього.

13.І сталось однієї днини, як сини та дочки його їли й пили вино в домі старшого брата свого,

14.прийшов посланець до Іова й мовив: «Воли були у плузі, а ослиці паслись поблизу них;

15.аж ось кинулись на них савеї і позаймали їх, а слуг мечем повитинали. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це.»

16.Ще говорив він, аж ось приходить другий та й каже: «Божий вогонь упав із неба і спалив овець і чабанів, пожер їх. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це.»

17.Ще говорив цей, аж надходить інший та й каже: «Халдеї, згуртувавши три ватаги, напали на верблюдів та й позаймали їх, а слуг мечем повитинали. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це.»

18.Ще говорив цей, аж приходить інший та й каже: «Сини твої та дочки трапезували й пили вино в домі свого старшого брата,

19.аж сильний вітер подув з пустині, напер на чотири вугли дому, і дім завалився на дітей, і вони загинули. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це.»

20.Устав Іов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив:

21.«Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!»

22.У всьому тому не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога.

 

читати далі

ІІ Книга Макавеїв

ІІ Книга Макавеїв

1.Листи юдеїв з Єрусалиму до своїх братів у Єгипті.

1.«Братам юдеям, що в Єгипті, привіт! Брати юдеї, що в Єрусалимі та в краю Юдейськім, бажають щасливого миру.

2.Нехай Бог благословить вас добром і згадає союз з Авраамом, Ісааком та Яковом, своїми вірними слугами.

3.Нехай він дасть вам усім серце почитати його та чинити його волю великодушно й добровільно.

4.Нехай відкриє ваше серце для закону свого та для своїх заповідей і нехай дасть вам мир.

5.Нехай вислухає ваші молитви, примириться з вами та й не покине вас у лиху годину.

6.Ось ми тут сьогодні молимося за вас.

7.За Царя Димитрія, 169-го року, ми, юдеї, вам писали: у скруті й у великому смутку, що наліг на нас цими роками, відколи Ясон зо своїми прибічниками, зрадивши святу землю й царство,

8.підпалив двері в храмі й розлив кров невинну, — ми молились до Господа й були вислухані. Ми принесли тоді жертву й офіру з питльованої муки, засвітили ліхтарі й виклали хліби.

9.І нині ми вам пишемо, щоб ви святкували дні Кучок у місяці Кіслеві. Рік 188.»

10.«Ті, що живуть у Єрусалимі, та Юдеї, рада старших і Юда, Арістобулові, наставникові царя Птолемея, з роду помазаних священиків, і юдеям, що в Єгипті, привіт і поздоровлення!

11.Врятовані Богом від великих небезпек, ми вельми йому дякуємо як нашому вождеві в боротьбі проти царя.

12.Бо це він відкинув тих, що воювали проти святого міста.

13.Прибули бо в Персію, і князь із своїм військом, яке здавалось непереможним, був порубаний у храмі Нанеї, завдяки хитрості жерців Нанеї.

14.Антіох із своїми друзями прибув на те місце, немов би для того, щоб одружитися з богинею, а насправді, щоб захопити великий скарб як посаг.

15.Жерці храму Нанеї виставили той скарб, і коли Антіох з небагатьма ввійшов ув огорожу святині, вони, скоро він увійшов, замкнули храм,

16.відчинили в стелі потаємні двері й, кидаючи зверху камінням, забили князя і тих, що з ним були, і, розшматувавши їх на кусні та відтявши їм голови, кинули тим, що були зовні.

17.Нехай у всьому буде благословенний наш Бог, що видав на смерть нечестивих.

18.Маючи на думці святкувати двадцять п’ятого Кіслева очищення храму, ми вважали нашим обов’язком сповістити вас про це, щоб ви теж святкували Кучки й день появи вогню, тоді, як Неємія, відбудувавши храм і жертовник, приносив жертви.

19.Бо коли наших батьків виводили у Персію, тодішні священики взяли з жертовника вогню й потайки сховали в порожній сухий колодязь і там так добре скрили його, що місце нікому не було відоме.

20.А як минуло доволі часу, коли то було Богові вгодно, висланий перським царем Неємія звелів потомкам тих священиків, які сховали вогонь, розшукати його. Та як ці донесли нам, що не знайшли вогню, лише якусь масну воду, тоді він казав їм зачерпнути її і принести до себе.

21.І коли для жертв усе було готове, Неємія звелів священикам обризкати тією водою дрова й те, що лежало на них.

22.Коли вони так зробили, й сонце, що перед тим було сховане за хмарами, через якийсь час знову засяяло, зайнявся вогонь великий, так що всі здивувались.

23.І тоді, коли горіли жертви, священики молилися, а зо священиками ввесь народ. Йонатан починав, а за ним інші промовляли разом з Неємією.

24.Молитва ж була така: Господи, Господи, Боже, Творче всього, страшний, могутній, справедливий, милосердний і єдиний Царю та благодітелю,

25.єдиний подателю, єдиний справедливий і Вседержителю, вічний, що спасаєш Ізраїля з усякого зла, що вибрав єси наших батьків і освятив їх,

26.прийми цю жертву за ввесь народ твій Ізраїля; бережи твоє спадкоємство й освяти його.

27.Збери наших розсіяних; визволь тих, що в рабстві між народами; зглянься над упослідженими й поневіреними, і нехай народи знають, що ти — Бог наш.

28.Покарай тих, що гноблять нас і поневіряють нами в своїй гордині.

29.Пересели народ твій у твоє святе місце, як це Мойсей був сказав.

30.В той час священики співали гимни.

31.А коли жертви згоріли, Неємія звелів облити велике каміння водою, яка залишилась.

32.Як це зробили, загорілося полум’я, що його поглинула ясність, яка засяяла від жертовника.

33.Коли це стало явним, і перському цареві оповіли, що на тому місці, де виселені священики були сховали вогонь, з’явилась вода, якою Неємія з товаришами очистили приналежне до жертви,

34.тоді цар, огородив те місце, розслідив справу й об’явив його святим.

35.Він приймав і роздавав силу дарунків тим, що їм хотів показати свою прихильність.

36.Товариші Неємії назвали ту воду нефтоар, що означає очищення, однак загально називають її нефтай.»

 

читати далі

І Книга Макавеїв

І Книга Макавеїв

1.Лукавий нащадок 1-10; занепад віри в народі 11-15; зруйнування святині 16-40; безсоромні накази 41-64.

1.Після того, як Олександер Македонський, син Филипа, вийшов з Хеттитського краю, розгромив Дарія, царя перського й мідійського, і став царем замість нього, починаючи від Греції,

2.взявся він до численних воєн, здобув багато кріпостей і вирізав царів землі.

3.Він пройшов аж на край світу і забрав здобич у багатьох народів. Заніміла земля перед ним, а серце його знеслось угору й загорділо.

4.Він зібрав вельми велику силу війська й підбив під себе краї, народи й володарів, і приневолив до данини.

5.Та по тім усім захворів, тож і зрозумів, що має вмерти.

6.От і прикликав своїх найвидатніших старшин, що змалку виховані були разом з ним, і розділив їм, ще за життя, своє царство.

7.Та й царював Олександер ще 12 років, а тоді помер,

8.і старшини його захопили владу, кожний у своїй країні.

9.Всі вони, по його смерті, вклали собі діядему на голову, так само і їхні сини по них, протягом довгих років, і накоїли на землі багато лиха.

10.Вийшов з них грішний нащадок — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, що був закладником у Римі, і став царем у 137 році грецького панування.

11.Того часу з’явилися в Ізраїлі нечестиві люди, що звели багатьох інших, казавши: «Ходім та зробім союз з народами, що навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, упало на нас багато злиднів.»

12.Сподобалось їм це слово,

13.і деякі з народу, набравши охоти, пішли до царя, що й дав їм повновладу прийняти поганські звичаї.

читати далі

Книга Естери

Книга Естери

1.Бенкет у царя Ксеркса 1-9; цариця Вашті зазнає неласки 10-22.

1.Було це за часів Ксеркса, того Ксеркса, що царював від Індії до Етіопії над 127 країнами,

2.того часу, як цар Ксеркс сидів на своєму царському престолі в Сузи-замку.

3.На третьому році свого царювання справив він бенкет усім своїм князям і придворцям, отаманам війська перського й мідійського, боярам та намісникам країн, що були скликані до нього.

4.їм показував він довгий час, 180 днів, великі багатства свого царства та пишний блиск своєї величности.

5.А як минув той час, справив цар усьому людові, що перебував у Сузи-замку, від великого до малого, семиденний бенкет у садовій огорожі царського палацу.

6.Білі й блакитні бавовняні тканини звисали поприв’язувані вісоновими та пурпуровими шнурками до срібних кілець та мармурових стовпів. Золоті й срібні дивани були на помості, викладеному порфіром, білим мармуром, перловиною та дорогим каменем.

7.Напої подавано у золотих кубках, і не було їх двох однакових; царське вино текло рікою, як личило царській щедрості.

8.Пиття йшло за законом, щоб ніхто не силував до нього, бо цар дав наказ усім своїм домоправителям, щоб чинили за волею кожного.

9.Та й цариця Вашті теж справила бенкет для жінок у царському палаці царя Ксеркса.

10.Сьомого дня, як серце царя розвеселилось від вина, звелів він Мегуманові, Бізті, Харвоні, Бігті, Авагті, Зетарові й Каркасові, сімом скопцям, що служили при особі царя Ксеркса,

11.привести царицю Вашті в царському вінці перед лице царя, щоб показати народам і князям її красу, була бо вона гарна на вроду.

12.Але цариця Вашті відмовилася прийти на наказ царя, даний через скопців. Тому розсердився цар вельми й, палаючи гнівом,

13.радився про те з мудрецями, що знали бувальщину, бо царські справи викладано перед усіма знавцями закону й права;

14.а найближчими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Таршіш, Мерес, Марсена й Мемухан, сім князів перських та мідійських, що могли бачити обличчя царя та посідали перші місця в царстві,

15.(і спитав їх): «Що треба зробити за законом із царицею Вашті за те, що вона не виконала наказу царя Ксеркса, даного їй через скопців?»

16.І відповів Мемухан у присутності царя й князів: «Не перед одним лише царем провинилася цариця Вашті, а перед усіма князями й перед усіма народами, що по країнах царя Ксеркса.

17.Бо вчинок цариці дійде до всіх жінок і приведе до того, що вони почнуть маловажити своїх чоловіків, коли зможуть сказати, мовляв, цар Ксеркс повелів привести перед себе царицю Вашті, та вона не прийшла.

18.Ще сьогодні перські й мідійські княгині, що довідаються про вчинок цариці, говоритимуть про нього всім князям царя, і буде чимало зневаги та прикрощів.

19.Коли, отже, цареві це довподоби, нехай вийде від нього царська ухвала й запишеться в закони перські та мідійські як невідклична, саме: цариця Вашті не з’явиться вже більше перед царем Ксерксом, а її царське достоїнство цар передасть іншій, що ліпша від неї.

20.І коли почують про ухвалу, що її цар зробить по всьому його великому царстві, тоді всі жінки шануватимуть своїх чоловіків, від великого до малого.»

21.Сподобалася тая порада цареві й князям, і він зробив по слову Мемухана.

22.І розіслав він по всіх країнах царства листи, — до кожної країни її письмом і до кожного народу його мовою, — щоб кожен чоловік був паном у своєму домі та й говорив те, що вважатиме за відповідне.

читати далі