Категорія: Кредо членів Місії “Ісус до людства”

Послання до Филип’ян

1.Привіт 1-2; подяка 3-11; ув’язнення Павла корисне для Євангелії 12-20; особисті почування апостола 21-26; напоумлення вірним 27-30.

1.Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами:

2.благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

3.Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю,

4.завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися,

5.за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;

6.я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.

7.Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.

8.Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса.

9.Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,

10.щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,

11.повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

12.Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії.

13.Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим;

14.і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже.

15.Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі.

16.Ці — з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;

17.а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам.

18.Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти.

19.Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,

20.за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю.

21.Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток.

22.Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; — та що вибрати, не знаю.

23.Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;

24.та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

25.І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі,

26.щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.

27.Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, — чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, — довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,

28.ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас — спасіння, і то від Бога,

29.бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

30.Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.

читати далі

Послання до Ефесян

1.Вступ 1-2; Бог від віків вирішив спасти людей 3-14; Христос — голова Церкви 15-23.

1.Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі:

2.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі.

4.Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові.

5.Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,

6.на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині.

7.У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті,

8.що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі.

9.Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі),

10.щоб, коли настане повнота часів, здійснити його — об’єднати все у Христі: небесне й земне.

11.У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі,

12.щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа.

13.У ньому й ви, — почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, — були запечатані обіцяним Святим Духом,

14.що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.

15.Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих,

16.не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах,

17.щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати;

18.щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

19.і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,

20.яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,

21.вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.

22.І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,

23.яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

читати далі

Послання до Галатів

1.Заголовок 1-5; напоумлення 6-10; Павло обороняє свій апостольський авторитет 11-24.

1.Павло, апостол — не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих,

2.і всі брати, що зо мною, Церквам Галати.

3.Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

4.що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого,

5.якому слава на віки вічні! Амінь.

6.Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію;

7.не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову.

8.Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!

9.Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, — нехай буде анатема!

10.Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.

11.Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою;

12.бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише — через об’явлення Ісуса Христа.

13.Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її.

14.Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.

15.Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,

16.зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись,

17.ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск.

18.По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день.

19.А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

20.Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю.

21.Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські;

22.на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі.

23.Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував,

24.і прославляли заради мене Бога.

читати далі

Друге послання до Коринтян

1.Привіт і подяка 1-2; особисті повідомлення 3-11; самооборона 12-24.

1.Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими в усій Ахаї:

2.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

4.що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

5.Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

6.Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

7.Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

8.Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

9.Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

10.Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

11.якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

12.Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

13.Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

14.як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

15.В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

16.а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

17.Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

18.Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

19.Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

20.Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

21.Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

22.який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

23.А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Коринт.

24.Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

читати далі

Перше послання до Коринтян

1.Привіт 1-3; подяка 4-9; шкідлива партійність у Коринті 10-16; хрест у різному розумінні 17-31.

1.Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен,

2.Церкві Божій, що в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім’я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:

3.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4.Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі,

5.бо ви в ньому всім збагатились, — усяким словом і всяким знанням,

6.згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами.

7.Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа,

8.який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

9.Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.

10.Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці.

11.Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки.

12.Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин, а я — Христів.»

13.Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися?

14.Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая,

15.щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім’я.

16.Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого.

17.Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.

18.Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

19.Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу!

20.Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?

21.А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді.

22.Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, —

23.ми проповідуємо Христа розп’ятого: — ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,

24.а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

25.Бо, нібито немудре Боже — мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.

26.Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;

27.але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, —

28.і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було,

29.щоб жадне тіло не величалося перед Богом.

30.Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

31.щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»

читати далі

Послання до Римлян

1.Привіт Римлянам 1-7; Павло бажає їх відвідати 8-15; зміст послання 16-17; ідолопоклонства 18-23; моральна розгнузданість 24-32.

1.Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

2.яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

3.про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

4.установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

5.через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

6.між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

7.усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

8.Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

9.Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

10.і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

11.бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

12.тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

13.Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

14.Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

15.тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

16.Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

17.справедливість бо Божа об’являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

18.Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

19.тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив;

20.невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

21.Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

22.Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

23.і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

24.Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

25.Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

26.За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

27.так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

28.І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

29.вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

30.вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

31.нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

32.Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

читати далі

Діяння апостолів

1.Передмова 1-5; Вознесіння 6-14; вибір Матія 15-26.

1.Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку

2.аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.

3.Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.

4.Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;

5.бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.

6.Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»

7.Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.

8.Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

9.І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.

10.І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі

11.і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»

12.Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму — день ходи в суботу.

13.Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова.

14.Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.

15.І ставши тими днями Петро серед братів, — зібралось їх разом яких 120, — промовив:

16.«Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса.

17.Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.

18.Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось.

19.Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови.

20.Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий.

21.Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами,

22.почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, — щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»

23.І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія.

24.І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав,

25.щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце.

26.І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

читати далі

Євангеліє від Йоана

1.Вічне Слово — Син Божий 1-18; свідчення Йоана Христителя про Ісуса 19-34; перші Христові апостоли 35-51.

1.Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.

2.З Богом було воно споконвіку.

3.Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

4.У ньому було життя, і життя було — світло людей.

5.І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

6.Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан.

7.Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

8.Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.

9.Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

10.Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.

11.Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.

12.Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують;

13.які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.

14.І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

15.Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

16.Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.

17.Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

18.Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив.

19.Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»

20.А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»

21.То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.

22.Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»

23.Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»

24.Були ж посланці з фарисеїв.

25.Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»

26.Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;

27.він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.»

28.Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

29.Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

30.Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

31.І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він.»

32.Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

33.І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.

34.І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»

читати далі

Євангеліє від Марка

1.Йоан Христитель проповідує в пустині 1-13; покликання Симона, Андрія, Якова та Йоана 14-20; оздоровлення біснуватого, тещі Петра та прокаженого 21-45.

1.Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

2.Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу.

3.Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його»,

4. — так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів.

5.І виходили до нього — вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.

6.Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий.

7.І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів.

8.Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом.»

9.Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані.

10.І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього.

11.І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання.»

12.І відразу Дух повів його в пустиню;

13.і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.

14.А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію,

15.кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.»

16.Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки.

17.Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.»

18.І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним.

19.Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті,

20.тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.

21.Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати.

22.І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.

23.А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи:

24.«Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!»

25.Ісус погрозив йому: «Мовчи, вийди з нього!»

26.Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього.

27.Здивувалися всі й один одного запитували: «Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!»

28.І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.

29.І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія.

30.Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї.

31.Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, — і заходилась вона їм услуговувати.

32.Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих.

33.Усе місто зібралося перед дверима.

34.І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали.

35.Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.

36.Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним,

37.знайшли його й кажуть до нього: «Усі тебе шукають.»

38.Він же відповів їм: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов.»

39.І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів.

40.І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити.»

41.І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!»

42.І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий.

43.І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його

44.й мовив йому: «Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво.»

45.Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, — тож Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.

читати далі

Євангеліє від Матея

1.Родовід Ісуса Христа 1-17; надприродне народження Ісуса 18-25.

1.Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама.

2.Авраам був батьком Ісаака, Ісаак — Якова, Яків — Юди і братів його.

3.Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром — Арама,

4.Арам — Амінадава, Амінадав — Наасона, Наасон — Салмона,

5.Салмон — Вооза від Рахави, Вооз — Йоведа від Рути, Йовед — Єссея,

6.Єссей був батьком царя Давида, Давид — Соломона від жінки Урії.

7.Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам — Авії, Авія — Асафа,

8.Асаф — Йосафата, Йосафат — Йорама, Йорам — Озії,

9.Озія — Йоатама, Йоатам — Ахаза, Ахаз — Єзекії,

10.Єзекія — Манасії, Манасія — Амоса, Амос — Йосії,

11.Йосія — Єхонії і братів його за вавилонського переселення.

12.А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла — Зоровавел,

13.у Зоровавела — Авіюд, в Авіюда — Еліяким, в Еліякима — Азор,

14.в Азора — Садок, у Садока — Ахим, в Ахима — Еліюд,

15.в Еліюда — Єлеазар, в Єлеазара — Маттан, у Маттана — Яків,

16.у Якова — Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.

17.Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа — поколінь чотирнадцять.

18.Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.

19.Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.

20.І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

21.Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.»

22.А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:

23.«Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.»

24.Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку;

25.та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус.

читати далі