Категорія: Кредо членів Місії “Ісус до людства”

Послання до Євреїв

1.Христос — Син Божий 1-4; він понад ангелів 5-14.

1.Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

2.За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

3.Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

4.ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я.

5.Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

6.Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

7.А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне — слугами своїми.»

8.А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.

9.Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

10.І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.

11.Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

12.Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»

13.До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

14.Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

читати далі

Послання до Филимона

1.Привіт 1-3; подяка 4-7; апостол заступається за Онисима 8-22; закінчення 23-25.

1.Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові,

2.і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:

3.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4.Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,

5.бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;

6.щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між вами заради Христа.

7.Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.

8.Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,

9.все ж таки волію тебе просити в любові, — я Павло, старий вже, а тепер ще й в’язень Христа Ісуса.

10.Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,

11.що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.

12.Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.

13.Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.

14.Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише — добровільне.

15.Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,

16.і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, — як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.

17.Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.

18.Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.

19.Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.

20.Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!

21.Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.

22.А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.

23.Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,

24.Марко, Аристарх, Димас і Лука — мої співробітники.

25.Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

читати далі

Послання до Тита

1.Привіт 1-4; вимоги до єпископа 5-9; ложні вчителі 10-16.

1.Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

2.в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

3.— який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, —

4.Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.

5.Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:

6.коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.

7.Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,

8.а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,

9.який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.

10.Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.

11.їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.

12.Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.

13.Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,

14.щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.

15.Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;

16.Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.

читати далі

Книга Мудрости

1.Заклик до справедливости 1-2; гріх віддаляє від Бога та від мудрости 3-11; і стягає на себе кару 12-16.

1.Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! | Роздумуйте про Господа в правоті | й у простоті серця шукайте його!

2.Його знаходять ті, що його не спокушають, | і він являється тим, що йому не спроневіряються.

3.Думки ж лукаві від Бога віддаляють, | і всемогутність, коли її спокушати, присоромлює безумних.

4.Бо в душу, яка лихе мислить, мудрість не ввійде, | ані не оселиться в тілі, запроданім гріхові.

5.Святий бо Дух-виховник від лукавства тікає, | відступає від гадок безглуздих | і віддаляється, коли виринає кривда.

6.Мудрість же — дух, що людей любить, | однак, не лишає уст хулителя безкарними; | бо Бог — свідок його нутра, | вірний дослідник його серця, | і чує, що його язик говорить.

7.Дух бо Господній наповнює всесвіт | і — як Вседержитель — знає кожне слово.

8.Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе, | і не мине його караюча справедливість.

9.Безбожного задуми підуть під розслід, | слів його гомін до Господа долине, | щоб покарати його беззаконня;

10.бо ревниве вухо все чує, | і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться.

11.Тож бережіться пустого нарікання | і здержуйте язик від обмови, | бо і потаємне слово не перейде гладко | і брехливі уста погублять душу.

12.Не шукайте собі смерти вашим життям безпутнім | і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших.

13.Бо Бог не створив смерть, | ані не радіє з погибелі живучих.

14.Він бо створив усе на те, щоб існувало, | і творіння світу — спасенні; | нема в них жадної погубної їді | і царства смерти на землі немає,

15.бо справедливість — безсмертна.

16.А безбожні ділами й словами смерть на себе накликають | і, взявши собі її за приятельку, гинуть за неї; | союз із нею заключають, | тому вони варті, щоб належати до неї.

читати далі

Друге послання до Тимотея

1.Привіт 1-2; подяка 3-5; відвага і сталість 6-14; особисті відомості 15-18.

1.Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,

2.Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

3.Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах;

4.згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.

5.Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.

6.З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

7.Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.

8.Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,

9.який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;

10.об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,

11.що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.

12.Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.

13.За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.

14.Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

15.Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.

16.Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,

17.а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.

18.Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

читати далі

Перше послання до Тимотея

1.Привіт 1-2; ложні вчителі 3-11; подяка за навернення 12-17; зберігання віри 18-20.

1.Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії,

2.Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

3.Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання

4.і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру.

5.Ціль же того веління — любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри.

6.Деякі від цього відхилились і попали у пустословство:

7.вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю.

8.А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом,

9.відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців,

10.розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню,

11.згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було.

12.Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу;

13.мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві.

14.Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.

15.Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я — перший.

16.Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

17.Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь.

18.Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою,

19.мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри;

20.між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

читати далі

Книга пророка Варуха

1.Заголовок 1-2; прочитання книжки у Вавилоні 3-9; вислання грошей до Єрусалиму 10-14; визнання провини 15-22.

1.Ось слова книги, що їх написав Варух, син Нерії, сина Махсеї, сина Седекії, сина Хасадії, сина Хілкії, у Вавилоні,

2.п’ятого року, сьомого дня п’ятого місяця, того часу, коли халдеї здобули Єрусалим та спалили його.

3.Варух прочитав слова цієї книги перед Єхонією, сином Йоакима, царем юдейським, і перед усім народом, який зійшовся, щоб слухати читання книги,

4.перед вельможами й царськими синами, перед старшими й перед усім людом, від найменшого до найбільшого, перед усіма тими, що жили в Вавилоні, при річці Суд.

5.І плакав народ, постив і молився перед Господом;

6.і зібрали грошей, хто скільки міг,

7.і послали в Єрусалим до священика Йоакима, сина Хілкії, сина Шалома, й до інших єреїв та до всього люду, що був з ним в Єрусалимі.

8.Варух узяв був, десятого дня місяця Сівана, посуд дому Господнього, забраний з храму, щоб його повернути назад у край Юдейський, посуд срібний, що його зробив Седекія, син Йосії, цар юдейський;

9.тоді як ото Навуходоносор, цар вавилонський, виселив з Єрусалиму й відвів у Вавилон Єхонію, князів, слюсарів, вельмож та простий люд.

10.Вони переказали: — Оце висилаємо вам гроші: купіть за ці гроші жертв на всепалення і за гріхи, ще й кадило; зробіть офіри й принесіть на жертовнику Господа, Бога нашого.

11.Молітеся також і за життя Навуходоносора, царя вавилонського, і за життя Валтасара, його сина, щоб дні їхні були, як дні неба на землі,

12.і щоб Бог дав нам силу й просвітив наші очі, щоб нам жити в тіні Навуходоносора, вавилонського царя, та в тіні Валтасара, його сина, служити їм довгий час і знайти ласку перед ними.

13.За нас також молітеся до Господа, Бога нашого, бо ми згрішили проти Господа, Бога нашого, і гнів Господа та обурення його не відвернулися від нас по нинішний день.

14.Читайте оцю книгу, що ми вам посилаємо, щоб ви про неї звістили в домі Господнім, під час свята й у дні зборів,

15.та й скажіте: Господу, Богу нашому, належить справедливість, а нам сором на обличчях наших, як воно й є нині, — юдеям, мешканцям Єрусалиму,

16.царям нашим, князям нашим, священикам нашим, пророкам нашим та батькам нашим,

17.бо ми згрішили перед Господом;

18.ми були неслухняні супроти нього, не слухалися голосу Господа, Бога нашого, щоб ходити за заповідями, що Господь дав нам.

19.З того часу, коли Господь вивів з Єгипетського краю батьків наших, аж понині, були ми неслухняні супроти Господа, Бога нашого, й відвертались, не слухалися його голосу.

20.Тому й упали на нас нещастя та прокляття, що їх Господь заповів через Мойсея, слугу свого, того дня, коли вивів був батьків наших з Єгипетського краю, щоб дати нам землю, що тече молоком та медом, як воно й є нині.

21.Ми не послухалися голосу Господа, Бога нашого, згідно з усіма словами пророків, яких він послав до нас.

22.Кожний з нас пішов за забаганками свого лихого серця, щоб служити іншим богам та чинити зло перед очима Господа, Бога нашого.

читати далі

Друге послання до Солунян

1.Привіт 1-2; подяка 3-10; молитва 11-12.

1.Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі.

2.Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!

3.Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується.

4.Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите.

5.То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте.

6.Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас,

7.а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили,

8.у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса.

9.Вони зазнають кари, — вічної погибелі, — віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности,

10.коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.

11.Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри;

12.щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа.

читати далі

Перше послання до Солунян

1.Привіт і подяка.

1.Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

2.Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших.

3.Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

4.знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання,

5.бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас.

6.І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа

7.і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

8.Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те.

9.Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому

10.та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, — Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.

читати далі

Послання до Колосян

1.Заголовок 1-2; подяка 3-8; молитва 9-14; першенство Христа 15-23; апостольські труди св. Павла 24-29.

1.Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей

2.святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

3.Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас,

4.відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих

5.задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди,

6.яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.

7.Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою.

8.Він і виявив нам любов вашу духовну.

9.Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,

10.щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,

11.покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.

12.Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.

13.Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,

14.в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.

15.Він — образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,

16.бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.

17.Він раніш усього, і все існує в ньому.

18.Він також голова тіла, тобто Церкви. Він — начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,

19.бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

20.і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста.

21.І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, —

22.тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.

23.Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

24.Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

25.якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже,

26.оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих.

27.їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є — Христос між вами, надія слави.

28.Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі.

29.Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

читати далі