Автор: ukraina34

Діяння апостолів

1.Передмова 1-5; Вознесіння 6-14; вибір Матія 15-26.

1.Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку

2.аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.

3.Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.

4.Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;

5.бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.

6.Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»

7.Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.

8.Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

9.І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.

10.І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі

11.і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»

12.Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму — день ходи в суботу.

13.Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова.

14.Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.

15.І ставши тими днями Петро серед братів, — зібралось їх разом яких 120, — промовив:

16.«Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса.

17.Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.

18.Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось.

19.Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови.

20.Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий.

21.Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами,

22.почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, — щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»

23.І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія.

24.І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав,

25.щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце.

26.І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

читати далі

Євангеліє від Йоана

1.Вічне Слово — Син Божий 1-18; свідчення Йоана Христителя про Ісуса 19-34; перші Христові апостоли 35-51.

1.Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог.

2.З Богом було воно споконвіку.

3.Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

4.У ньому було життя, і життя було — світло людей.

5.І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

6.Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому — Йоан.

7.Прийшов він свідком — свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

8.Не був він світло — був лише, щоб свідчити світло.

9.Справжнє то було світло — те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

10.Було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав його.

11.Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли.

12.Котрі ж прийняли його — тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують;

13.які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише — від Бога народилися.

14.І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого.

15.Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

16.Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать.

17.Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа.

18.Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив.

19.Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?»

20.А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я — не Христос.»

21.То вони спитали його: «Що ж — Ілля ти?» — «Ні», мовив він. «Пророк ти?» — «Ні», відказав він.

22.Тоді вони йому: «То хто ж ти такий — щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?»

23.Промовив: «Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, — як ото пророк Ісая сказав.»

24.Були ж посланці з фарисеїв.

25.Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?»

26.Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте;

27.він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі.»

28.Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив.

29.Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.

30.Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене.

31.І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він.»

32.Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним.

33.І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і христить Святим Духом.

34.І я бачив і засвідчив: Він — Син Божий.»

читати далі

Євангеліє від Марка

1.Йоан Христитель проповідує в пустині 1-13; покликання Симона, Андрія, Якова та Йоана 14-20; оздоровлення біснуватого, тещі Петра та прокаженого 21-45.

1.Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.

2.Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу.

3.Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його»,

4. — так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів.

5.І виходили до нього — вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.

6.Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий.

7.І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів.

8.Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом.»

9.Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані.

10.І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього.

11.І голос ізлинув з неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання.»

12.І відразу Дух повів його в пустиню;

13.і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили.

14.А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію,

15.кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.»

16.Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки.

17.Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.»

18.І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним.

19.Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті,

20.тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним.

21.Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати.

22.І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.

23.А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи:

24.«Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!»

25.Ісус погрозив йому: «Мовчи, вийди з нього!»

26.Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього.

27.Здивувалися всі й один одного запитували: «Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!»

28.І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.

29.І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія.

30.Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї.

31.Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, — і заходилась вона їм услуговувати.

32.Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих.

33.Усе місто зібралося перед дверима.

34.І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали.

35.Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився.

36.Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним,

37.знайшли його й кажуть до нього: «Усі тебе шукають.»

38.Він же відповів їм: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов.»

39.І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів.

40.І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити.»

41.І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!»

42.І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий.

43.І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його

44.й мовив йому: «Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво.»

45.Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, — тож Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди.

читати далі

Євангеліє від Матея

1.Родовід Ісуса Христа 1-17; надприродне народження Ісуса 18-25.

1.Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама.

2.Авраам був батьком Ісаака, Ісаак — Якова, Яків — Юди і братів його.

3.Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром — Арама,

4.Арам — Амінадава, Амінадав — Наасона, Наасон — Салмона,

5.Салмон — Вооза від Рахави, Вооз — Йоведа від Рути, Йовед — Єссея,

6.Єссей був батьком царя Давида, Давид — Соломона від жінки Урії.

7.Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам — Авії, Авія — Асафа,

8.Асаф — Йосафата, Йосафат — Йорама, Йорам — Озії,

9.Озія — Йоатама, Йоатам — Ахаза, Ахаз — Єзекії,

10.Єзекія — Манасії, Манасія — Амоса, Амос — Йосії,

11.Йосія — Єхонії і братів його за вавилонського переселення.

12.А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла — Зоровавел,

13.у Зоровавела — Авіюд, в Авіюда — Еліяким, в Еліякима — Азор,

14.в Азора — Садок, у Садока — Ахим, в Ахима — Еліюд,

15.в Еліюда — Єлеазар, в Єлеазара — Маттан, у Маттана — Яків,

16.у Якова — Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.

17.Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа — поколінь чотирнадцять.

18.Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.

19.Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.

20.І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

21.Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.»

22.А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:

23.«Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.»

24.Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку;

25.та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус.

читати далі

Книга Суддів

1.Політичне становище Ізраїля по смерті Ісуса Навина: на півдні 1-21; в осередніх землях 22-29; на півночі 30-36.

1.По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: «Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?»

2.І сказав Господь: «Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.»

3.Юда й сказав своєму братові Симеонові: «Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.» І пішов Симеон разом з ним.

4.Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

5.Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

6.Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

7.Сказав тоді Адонівезек: «Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!» І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

8.І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

9.Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір’ях.

10.Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

11.А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

12.І обіцяв тоді Калев: «Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.»

13.І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

14.А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; «Що тобі?»

15.А та до нього: «Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

16.Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

17.Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

18.Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

19.Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

20.І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

21.Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

22.Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

23.бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

24.побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому «Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.»

25.І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

26.Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

27.Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

28.Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

29.Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

30.Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

31.Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

32.і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

33.Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

34.Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

35.І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

36.Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.

читати далі

Книга пророка Даниїла

1.Даниїл при вавилонському дворі.

1.Третього року царювання Йоакима, юдейського царя, вирушив Навуходоносор, вавилонський цар, проти Єрусалиму й обліг його.

2.Господь видав в його руки Йоакима, юдейського царя, й частину посуду дому Божого, і він забрав його в Шінеар-край, у дім свого бога, і склав посуд у скарбницю свого бога.

3.Цар повелів Ашпеназові, старшому над своїми скопцями, щоб привів із синів Ізраїля, з царського роду та зо шляхти,

4.хлопців без ніякої хиби, гарних на вигляд, вивчених у всякій мудрості, бистрих до науки, розумних у знанні й здатних до служби в царськім палаці, та щоб навчив їх письма й халдейської мови.

5.Цар призначив для них щоденний харч із царського столу й вино, що сам пив, і звелів виховувати їх три роки, а потім вони мали б ставати до послуг цареві.

6.Між ними були з синів юдейських Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.

7.Старший над скопцями надав їм імена: Даниїлові Валтасар, Ананії Седрах, Мисаїлові Мисах, Азарії ж — Авденаго.

8.Даниїл постановив у своєму серці не сквернитись царськими харчами з царського столу й вином, що пив цар, тим і просив старшого над скопцями, щоб дозволено йому було не сквернитись.

9.Бог зіслав Даниїлові ласкавість та прихильність з боку старшого над скопцями,

10.але старший над скопцями сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, що сам призначив для вас їжу й пиття, щоб він не побачив, що ваші обличчя схудли більше, ніж у хлопців вашого віку, і щоб ви не вчинили мене винним перед царем.»

11.Тоді Даниїл сказав наглядачеві, якого старший над скопцями настановив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією:

12.«Зроби з твоїми слугами пробу протягом десятьох днів: нехай дадуть нам городину на харч і воду до пиття,

13.і нехай потім з’являться перед тобою наші обличчя та обличчя хлопців, що їдять царський харч, і тоді роби з твоїми слугами, як забажаєш.»

14.Він послухав їх у тому й випробував їх десять день;

15.при кінці ж десятьох днів обличчя в них покращали та й тілом вони поповнішали супроти всіх тих хлопців, що їли царський харч.

16.Отак наглядач брав їхній харч і вино, що вони мали пити, і давав їм городину.

17.Щождо цих чотирьох хлопців, то Бог дав їм знання й розуміння всякого письма та мудрости; а Даниїл мав до того ще й дар розуміти всякі видіння і сни.

18.Як минув той час, що цар призначив був, аби їх привели до нього, старший над скопцями появив їх Навуходоносорові.

19.Цар розмовляв з ними, і з-поміж усіх не знайшовсь ані один такий, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія, і вони почали служити перед царем.

20.У кожній справі, де треба було розуму й розсуду, і про яку питав їх цар, він бачив, що вони вдесятеро розумніші за всіх віщунів та чародіїв, які були в цілому його царстві.

21.І Даниїл лишився так до першого року царя Кира.

читати далі

Євангеліє від Луки

1.Передмова 1-4; зачаття і народження Йоана Христителя 5-25; 57-80; Благовіщення 26-38; Марія у Єлисавети 39-56.

1.Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

2.як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

3.вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

4.щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

5.Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета.

6.Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

7.Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

8.І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

9.згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

10.А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

11.Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

12.Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

13.Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.

14.І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

15.бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

16.і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

17.І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.»

18.Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.»

19.Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

20.І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.»

21.Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

22.Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

23.А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

24.Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи:

25.«Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.»

26.Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет,

27.до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія.

28.Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.»

29.Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

30.Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

31.Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус.

32.Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

33.і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.»

34.А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»

35.Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

36.Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

37.нічого бо немає неможливого в Бога.»

38.Тоді Марія сказала: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.

читати далі

Книга пророка Єремії

1.Покликання Єремії.

1.Слова Єремії, сина Хілкії, із священиків, що були в Анатоті, у Веніяминовім краю,

2.до якого надійшло слово Господнє за часів Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року його царювання,

3.та за часів Йоакима, сина Йосії, царя юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, аж до виселення Єрусалиму у п’ятому місяці.

4.І надійшло до мене таке слово Господнє:

5.«Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив.»

6.Я ж промовив: «Ой Господи Боже! Я не вмію говорити, бо я дитина.»

7.А Господь сказав до мене: «Не кажи: Я дитина, — бо до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш, і все, що накажу тобі, ти говоритимеш.

8.Не страхайсь перед ними, бо я з тобою, щоб тебе врятувати, — слово Господнє.»

9.Тоді простяг Господь свою руку й доторкнувсь моїх уст і сказав до мене: «Ось я поклав мої слова тобі в уста.

10.Оце настановляю тебе я нині над народами й над царствами, щоб ти викорінював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував.»

11.Надійшло до мене ще й таке слово Господнє: «Що бачиш, Єреміє?» — Я відказав: «Бачу вітку мигдалеву.»

12.І сказав до мене Господь: «Гаразд бачиш: я бо пильную моє слово, щоб його здійснити.»

13.І надійшло до мене вдруге таке слово Господнє: «Що бачиш?» Я відказав: «Бачу, кипить казан. Він видніє з півночі.»

14.Тоді Господь сказав до мене: «З півночі зірветься лихо на всіх мешканців землі.

15.Бо ось я прикличу всі племена царств північних, — слово Господнє, — і поприходять вони й поставлять кожне престол свій перед входом у брами Єрусалиму, проти всіх мурів його навколо та й проти всіх міст юдейських.

16.Я виголошу над ними суд мій за всі їхні ледарства, за те, що вони покинули мене й воскурювали ладан іншим богам та припадали ниць перед ділом рук своїх.

17.Ти, отже, підпережи твої крижі, встань і говори до них усе, що я накажу тобі; не лякайсь їх, а то я нашлю на тебе страх перед ними.

18.Я бо сьогодні ставлю тебе, немов місто-твердиню, немов залізний стовп, немов мур мідяний проти всієї землі: проти царів юдейських, проти князів їхніх, проти священиків їхніх і проти людей простих.

19.Вони війною підуть на тебе, однак тебе не подолають, бо я з тобою, — слово Господнє, — щоб тебе врятувати.»

читати далі

Книга пророка Ісаї

1.Заголовок 1-3; кара Юді 4-9; релігійне лицемірство 10-20; плач над Єрусалимом 21-31.

1.Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.

2.Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене.

3.Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.»

4.Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього!

5.По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло.

6.Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією.

7.Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому.

8.Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.

9.Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.

10.Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський!

11.«Навіщо мені безліч ваших жертв? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу.

12.Як приходите, щоб з’явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори?

13.Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням.

14.Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні.

15.Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови.

16.Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!

17.Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!

18.Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна.

19.Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни.

20.А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»

21.Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же — душогубці!

22.Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою.

23.Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить.

24.Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам!

25.Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе.

26.Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»

27.Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені — справедливістю.

28.А всім відступникам і грішникам — погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть.

29.Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі.

30.Ви станете, як дуб, на якім зів’яло листя, і як той сад, що води не має.

31.Потужний стане клоччям, праця ж його — іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.

читати далі

Книга пророка Єзекиїла

1.Покликання пророка 1-3; видіння 4-28.

1.У тридцятому році, четвертому місяці, на п’ятий день місяця, як був я між вигнанцями над Кевар-річкою, відчинились небеса, і я побачив видіння Божі.

2.На п’ятий день місяця, — це був п’ятий рік вигнання царя Йоахина,

3.надійшло слово Господнє до Єзекиїла, сина Вузі, священика, в землі Халдейській, над Кевар-річкою. І там була рука Господня над ним.

4.Бачив я: Схопився хуртовиною вітер з півночі, величезна хмара й вогонь клубом, блиск навколо неї, а з середини щось, немов бурштин з-посеред вогню,

5.і з-посеред нього з’явилось щось, немов подоба чотирьох тварин, що нагадували людські подоби.

6.У кожного було чотири обличчя, і в кожного було четверо крил.

7.Ноги в них були прямі, а стопи ніг, як стопи у теляти, і блищали вони, немов гладенька мідь.

8.Під крильми в них з чотирьох боків були людські руки; обличчя в них і крила в них — у всіх чотирьох.

9.А крильми торкались вони одне одного. Обличчя у них і крила в них не обертались, як вони йшли: кожне простувало перед себе.

10.Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч — левине лице в усіх чотирьох, ліворуч — бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох.

11.Крила їхні були випростані догори. Кожне мало по двоє крил, що торкались одне одного, а двоє вкривали тіло,

12.і кожне простувало перед себе: куди поривав їх дух, туди вони йшли; вони не обертались, як ішли.

13.А з-посеред звірів виднілося щось, як жар, жевріюче, як смолоскипи, що ходили туди й сюди між тваринами; і вогонь блищав, а з вогню вилітали блискавки.

14.І звірі рухались туди й сюди, немов блискавиці.

15.Придививсь я до тих звірів, аж ось на землі коло тих звірів по колесу, коло всіх чотирьох їх.

16.Видом і виробом були колеса, немов блискучий хрисоліт, і всі четверо були однаковісінькі, а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому.

17.Вони могли йти на чотири боки й не обертались, як ішли.

18.Обіддя їхнє здавалося високим, як я дивився; обіддя їхнє, у всіх чотирьох, було повне очей по всьому колі.

19.І коли звірі йшли, то йшли й колеса коло них, а як звірі здіймались від землі вгору, здіймались і колеса.

20.Куди поривав їх дух, туди вони йшли, і колеса здіймались разом з ними, бо дух звіря був у колесах.

21.Коли ті йшли, ішли й вони; коли ті стояли, то й вони стояли. Як же ті здіймались від землі, здіймались і колеса разом з ними, бо дух звіря був у колесах.

22.Над головами ж у звірів була так, немов би твердь небесна, немов з блискучого кришталю, що розпростирався над їхніми головами.

23.А під твердю їхні крила були простягнені одне до одного. В кожного було їх по двоє, що вкривали їм тіло.

24.Як вони йшли, я чув шум їхніх крил, немов шум вод великих, неначе голос Всемогутнього, неначе страшний гомін, немов галас у таборі; а як зупинялись, то спускали крила.

25.І розлягався шум з-понад тверді, що в них над головами. Як вони зупинялись, то спускали крила.

26.Понад твердю, що в них над головами, було щось немов би сапфір-камінь, що виглядав, як престол. А на тім, що скидалось на престол, видно було вгорі подобу чоловіка.

27.І бачив я щось, наче бурштин, щось наче вогонь навкруги нього, починаючи від того, що було схоже на крижі, і вище. А вниз від того, що було подібне до крижів, бачив я немов би вогонь і блиск навкруги нього.

28.Немов веселка, що видніється у хмарах дощового дня, так виглядав навколо блиск той. Так виглядала слава Божа. Побачивши її, упав я лицем до землі й почув голос, що говорив.

читати далі