Автор: ukraina34

Книга пророка Варуха

1.Заголовок 1-2; прочитання книжки у Вавилоні 3-9; вислання грошей до Єрусалиму 10-14; визнання провини 15-22.

1.Ось слова книги, що їх написав Варух, син Нерії, сина Махсеї, сина Седекії, сина Хасадії, сина Хілкії, у Вавилоні,

2.п’ятого року, сьомого дня п’ятого місяця, того часу, коли халдеї здобули Єрусалим та спалили його.

3.Варух прочитав слова цієї книги перед Єхонією, сином Йоакима, царем юдейським, і перед усім народом, який зійшовся, щоб слухати читання книги,

4.перед вельможами й царськими синами, перед старшими й перед усім людом, від найменшого до найбільшого, перед усіма тими, що жили в Вавилоні, при річці Суд.

5.І плакав народ, постив і молився перед Господом;

6.і зібрали грошей, хто скільки міг,

7.і послали в Єрусалим до священика Йоакима, сина Хілкії, сина Шалома, й до інших єреїв та до всього люду, що був з ним в Єрусалимі.

8.Варух узяв був, десятого дня місяця Сівана, посуд дому Господнього, забраний з храму, щоб його повернути назад у край Юдейський, посуд срібний, що його зробив Седекія, син Йосії, цар юдейський;

9.тоді як ото Навуходоносор, цар вавилонський, виселив з Єрусалиму й відвів у Вавилон Єхонію, князів, слюсарів, вельмож та простий люд.

10.Вони переказали: — Оце висилаємо вам гроші: купіть за ці гроші жертв на всепалення і за гріхи, ще й кадило; зробіть офіри й принесіть на жертовнику Господа, Бога нашого.

11.Молітеся також і за життя Навуходоносора, царя вавилонського, і за життя Валтасара, його сина, щоб дні їхні були, як дні неба на землі,

12.і щоб Бог дав нам силу й просвітив наші очі, щоб нам жити в тіні Навуходоносора, вавилонського царя, та в тіні Валтасара, його сина, служити їм довгий час і знайти ласку перед ними.

13.За нас також молітеся до Господа, Бога нашого, бо ми згрішили проти Господа, Бога нашого, і гнів Господа та обурення його не відвернулися від нас по нинішний день.

14.Читайте оцю книгу, що ми вам посилаємо, щоб ви про неї звістили в домі Господнім, під час свята й у дні зборів,

15.та й скажіте: Господу, Богу нашому, належить справедливість, а нам сором на обличчях наших, як воно й є нині, — юдеям, мешканцям Єрусалиму,

16.царям нашим, князям нашим, священикам нашим, пророкам нашим та батькам нашим,

17.бо ми згрішили перед Господом;

18.ми були неслухняні супроти нього, не слухалися голосу Господа, Бога нашого, щоб ходити за заповідями, що Господь дав нам.

19.З того часу, коли Господь вивів з Єгипетського краю батьків наших, аж понині, були ми неслухняні супроти Господа, Бога нашого, й відвертались, не слухалися його голосу.

20.Тому й упали на нас нещастя та прокляття, що їх Господь заповів через Мойсея, слугу свого, того дня, коли вивів був батьків наших з Єгипетського краю, щоб дати нам землю, що тече молоком та медом, як воно й є нині.

21.Ми не послухалися голосу Господа, Бога нашого, згідно з усіма словами пророків, яких він послав до нас.

22.Кожний з нас пішов за забаганками свого лихого серця, щоб служити іншим богам та чинити зло перед очима Господа, Бога нашого.

читати далі

Друге послання до Солунян

1.Привіт 1-2; подяка 3-10; молитва 11-12.

1.Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі.

2.Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа!

3.Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується.

4.Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите.

5.То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте.

6.Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас,

7.а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили,

8.у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса.

9.Вони зазнають кари, — вічної погибелі, — віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности,

10.коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.

11.Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри;

12.щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа.

читати далі

Перше послання до Солунян

1.Привіт і подяка.

1.Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!

2.Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших.

3.Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

4.знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання,

5.бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас.

6.І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа

7.і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

8.Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те.

9.Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому

10.та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, — Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.

читати далі

Послання до Колосян

1.Заголовок 1-2; подяка 3-8; молитва 9-14; першенство Христа 15-23; апостольські труди св. Павла 24-29.

1.Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей

2.святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!

3.Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас,

4.відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих

5.задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди,

6.яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.

7.Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою.

8.Він і виявив нам любов вашу духовну.

9.Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,

10.щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,

11.покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю.

12.Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.

13.Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,

14.в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.

15.Він — образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,

16.бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.

17.Він раніш усього, і все існує в ньому.

18.Він також голова тіла, тобто Церкви. Він — начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,

19.бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

20.і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста.

21.І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, —

22.тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.

23.Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

24.Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

25.якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже,

26.оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих.

27.їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є — Христос між вами, надія слави.

28.Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі.

29.Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

читати далі

Послання до Филип’ян

1.Привіт 1-2; подяка 3-11; ув’язнення Павла корисне для Євангелії 12-20; особисті почування апостола 21-26; напоумлення вірним 27-30.

1.Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами:

2.благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

3.Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю,

4.завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися,

5.за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;

6.я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.

7.Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.

8.Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса.

9.Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,

10.щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,

11.повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

12.Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії.

13.Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим;

14.і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже.

15.Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі.

16.Ці — з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;

17.а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам.

18.Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти.

19.Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,

20.за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю.

21.Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток.

22.Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; — та що вибрати, не знаю.

23.Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;

24.та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

25.І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі,

26.щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.

27.Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, — чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, — довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,

28.ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас — спасіння, і то від Бога,

29.бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

30.Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.

читати далі

Послання до Ефесян

1.Вступ 1-2; Бог від віків вирішив спасти людей 3-14; Христос — голова Церкви 15-23.

1.Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі:

2.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі.

4.Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові.

5.Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,

6.на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині.

7.У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті,

8.що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі.

9.Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі),

10.щоб, коли настане повнота часів, здійснити його — об’єднати все у Христі: небесне й земне.

11.У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі,

12.щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа.

13.У ньому й ви, — почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, — були запечатані обіцяним Святим Духом,

14.що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.

15.Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих,

16.не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах,

17.щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати;

18.щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

19.і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,

20.яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,

21.вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.

22.І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,

23.яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

читати далі

Послання до Галатів

1.Заголовок 1-5; напоумлення 6-10; Павло обороняє свій апостольський авторитет 11-24.

1.Павло, апостол — не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих,

2.і всі брати, що зо мною, Церквам Галати.

3.Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

4.що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого,

5.якому слава на віки вічні! Амінь.

6.Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію;

7.не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову.

8.Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!

9.Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, — нехай буде анатема!

10.Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.

11.Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою;

12.бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише — через об’явлення Ісуса Христа.

13.Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її.

14.Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.

15.Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,

16.зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись,

17.ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск.

18.По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день.

19.А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

20.Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю.

21.Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські;

22.на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі.

23.Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував,

24.і прославляли заради мене Бога.

читати далі

Друге послання до Коринтян

1.Привіт і подяка 1-2; особисті повідомлення 3-11; самооборона 12-24.

1.Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими в усій Ахаї:

2.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

4.що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

5.Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

6.Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

7.Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

8.Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

9.Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

10.Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

11.якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

12.Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

13.Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

14.як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

15.В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

16.а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

17.Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

18.Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

19.Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

20.Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

21.Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

22.який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

23.А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Коринт.

24.Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

читати далі

Перше послання до Коринтян

1.Привіт 1-3; подяка 4-9; шкідлива партійність у Коринті 10-16; хрест у різному розумінні 17-31.

1.Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен,

2.Церкві Божій, що в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім’я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:

3.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4.Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі,

5.бо ви в ньому всім збагатились, — усяким словом і всяким знанням,

6.згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами.

7.Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа,

8.який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.

9.Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.

10.Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці.

11.Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки.

12.Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин, а я — Христів.»

13.Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися?

14.Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая,

15.щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім’я.

16.Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого.

17.Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.

18.Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

19.Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу!

20.Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?

21.А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді.

22.Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, —

23.ми проповідуємо Христа розп’ятого: — ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,

24.а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

25.Бо, нібито немудре Боже — мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.

26.Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;

27.але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, —

28.і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було,

29.щоб жадне тіло не величалося перед Богом.

30.Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

31.щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»

читати далі

Послання до Римлян

1.Привіт Римлянам 1-7; Павло бажає їх відвідати 8-15; зміст послання 16-17; ідолопоклонства 18-23; моральна розгнузданість 24-32.

1.Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

2.яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

3.про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

4.установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

5.через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

6.між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

7.усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

8.Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

9.Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

10.і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

11.бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

12.тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

13.Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

14.Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

15.тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

16.Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

17.справедливість бо Божа об’являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

18.Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

19.тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об’явив;

20.невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

21.Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

22.Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

23.і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

24.Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

25.Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

26.За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

27.так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

28.І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

29.вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

30.вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

31.нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

32.Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

читати далі