Автор: ukraina34

Друге послання апостола Петра

1.Привіт 1-2; віра й чесноти 3-11; попередження вірним 12-21.

1.Симон Петро, слуга й апостол Ісуса Христа, тим, які через справедливість Бога нашого і Спаса Ісуса Христа отримали, рівноцінну нашій, віру:

2.благодать вам і мир хай збільшується через спізнання Бога й Ісуса, Господа нашого!

3.Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою!

4.Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюднилось у світі.

5.І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,

6.у пізнанні — стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність,

7.у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов.

8.Бо якщо це буде у вас, і буде у вас його багато, то воно не залишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

9.А хто цього не має, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх колишніх гріхів.

10.Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання і вибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся.

11.Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

12.Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді.

13.Вважаю за справедливе, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими попередженнями,

14.знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив.

15.Буду, однак, намагатися, щоб ви завжди, навіть і по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі.

16.Не за байками бо, хитро вигаданими, йдучи, об’явили ми вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величі.

17.Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від величної слави: «Це мій син любий, якого я вподобав.»

18.І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі.

19.І маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших.

20.А насамперед знаєте, що ніяке в Письмі пророцтво не припускає особистого тлумачення.

21.Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога.

читати далі

Перше послання апостола Петра

1.Привіт 1-2; надія християн 3-9; передсказане спасіння 10-12; заклик до святости й любови 13-25.

1.Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії,

2.згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться!

3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,

4.до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, — збереженої для нас на небі,

5.для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу.

6.Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах,

7.щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь — під час об’явлення Ісуса Христа,

8.якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,

9.осягаючи ціль вашої віри — спасіння душ ваших.

10.Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували.

11.Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.

12.І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

13.Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа.

14.Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання,

15.але як той, хто вас покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі,

16.написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.»

17.І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання

18.і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших,

19.а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти,

20.передбаченого перед заснуванням світу і об’явленого, ради вас, останніми часами.

21.Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога.

22.Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем,

23.відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним.

24.Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав,

25.— а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.

читати далі

Послання апостола Якова

1.Привіт 1; спокуси 2-4; мудрість і молитва 5-8; багатий і вбогий 9-11; причина спокус 12-16; добро від Бога 17-18; справжня побожність 19-27.

1.Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

2.Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

3.Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

4.за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

5.Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

6.Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

7.Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

8.людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

9.Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

10.а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

11.Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.

12.Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

13.Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

14.кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

15.А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

16.Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

17.Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

18.Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

19.Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

20.бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

21.Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

22.Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

23.Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

24.ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

25.Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

26.Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

27.Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

читати далі

Послання до Євреїв

1.Христос — Син Божий 1-4; він понад ангелів 5-14.

1.Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

2.За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

3.Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

4.ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я.

5.Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

6.Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

7.А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне — слугами своїми.»

8.А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.

9.Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

10.І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.

11.Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

12.Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»

13.До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

14.Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

читати далі

Послання до Филимона

1.Привіт 1-3; подяка 4-7; апостол заступається за Онисима 8-22; закінчення 23-25.

1.Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей — Филимонові любому й нашому співробітникові,

2.і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:

3.благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4.Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,

5.бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;

6.щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між вами заради Христа.

7.Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.

8.Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,

9.все ж таки волію тебе просити в любові, — я Павло, старий вже, а тепер ще й в’язень Христа Ісуса.

10.Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,

11.що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.

12.Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.

13.Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.

14.Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише — добровільне.

15.Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,

16.і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, — як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.

17.Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.

18.Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.

19.Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.

20.Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!

21.Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.

22.А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.

23.Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,

24.Марко, Аристарх, Димас і Лука — мої співробітники.

25.Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

читати далі

Послання до Тита

1.Привіт 1-4; вимоги до єпископа 5-9; ложні вчителі 10-16.

1.Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

2.в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

3.— який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, —

4.Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.

5.Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:

6.коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.

7.Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,

8.а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,

9.який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.

10.Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.

11.їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.

12.Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.

13.Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,

14.щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.

15.Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;

16.Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.

читати далі

Книга Мудрости

1.Заклик до справедливости 1-2; гріх віддаляє від Бога та від мудрости 3-11; і стягає на себе кару 12-16.

1.Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! | Роздумуйте про Господа в правоті | й у простоті серця шукайте його!

2.Його знаходять ті, що його не спокушають, | і він являється тим, що йому не спроневіряються.

3.Думки ж лукаві від Бога віддаляють, | і всемогутність, коли її спокушати, присоромлює безумних.

4.Бо в душу, яка лихе мислить, мудрість не ввійде, | ані не оселиться в тілі, запроданім гріхові.

5.Святий бо Дух-виховник від лукавства тікає, | відступає від гадок безглуздих | і віддаляється, коли виринає кривда.

6.Мудрість же — дух, що людей любить, | однак, не лишає уст хулителя безкарними; | бо Бог — свідок його нутра, | вірний дослідник його серця, | і чує, що його язик говорить.

7.Дух бо Господній наповнює всесвіт | і — як Вседержитель — знає кожне слово.

8.Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе, | і не мине його караюча справедливість.

9.Безбожного задуми підуть під розслід, | слів його гомін до Господа долине, | щоб покарати його беззаконня;

10.бо ревниве вухо все чує, | і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться.

11.Тож бережіться пустого нарікання | і здержуйте язик від обмови, | бо і потаємне слово не перейде гладко | і брехливі уста погублять душу.

12.Не шукайте собі смерти вашим життям безпутнім | і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших.

13.Бо Бог не створив смерть, | ані не радіє з погибелі живучих.

14.Він бо створив усе на те, щоб існувало, | і творіння світу — спасенні; | нема в них жадної погубної їді | і царства смерти на землі немає,

15.бо справедливість — безсмертна.

16.А безбожні ділами й словами смерть на себе накликають | і, взявши собі її за приятельку, гинуть за неї; | союз із нею заключають, | тому вони варті, щоб належати до неї.

читати далі

Друге послання до Тимотея

1.Привіт 1-2; подяка 3-5; відвага і сталість 6-14; особисті відомості 15-18.

1.Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,

2.Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

3.Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах;

4.згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.

5.Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.

6.З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

7.Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.

8.Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,

9.який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;

10.об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,

11.що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.

12.Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.

13.За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.

14.Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

15.Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.

16.Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,

17.а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.

18.Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

читати далі

Перше послання до Тимотея

1.Привіт 1-2; ложні вчителі 3-11; подяка за навернення 12-17; зберігання віри 18-20.

1.Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії,

2.Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

3.Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання

4.і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру.

5.Ціль же того веління — любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри.

6.Деякі від цього відхилились і попали у пустословство:

7.вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю.

8.А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом,

9.відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців,

10.розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню,

11.згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було.

12.Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу;

13.мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві.

14.Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.

15.Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я — перший.

16.Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

17.Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь.

18.Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою,

19.мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри;

20.між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

читати далі