Автор: ukraina34

Пророк Міхей

1.Суд над Самарією 1-7; і над містами Юдеї 8-16.

1.Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, — про Самарію і Єрусалим.

2.Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого.

3.Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти.

4.Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.

5.А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим?

6.Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи.

7.Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб’ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці.

8.Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі.

9.Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму.

10.Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся.

11.Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою.

12.Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму.

13.Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини.

14.Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських.

15.Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу.

16.Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.

читати далі

Пророк Йона

1.Непослух Йони.

1.Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая:

2.«Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.»

3.Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа.

4.Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись.

5.Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко.

6.І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.»

7.І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.

8.І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»

9.Він відповів їм: «Я — єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.»

10.Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» — довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався.

11.Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.

12.Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.»

13.І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.

14.Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.»

15.Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.

16.Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.

читати далі

Пророк Авдій

1.Видіння про Едом: його провина та покарання.

1.Видіння Авдія. Так каже Господь-Ягве про Едома. Вість ми від Господа почули, посол був посланий між народи: Вставайте! Підемо війною проти нього!

2.Ось я зроблю тебе поміж народами маленьким, тобою будуть нехтувати вельми!

3.Гординя твого серця тебе обманула! Тебе, що живеш у щілинах скелястих, у твоїм високім житлі, і що міркуєш собі в серці: Хто мене скине вниз додолу?

4.Та хоч би ти, немов орел, піднявсь високо, хоч би ти вимостив собі гніздо між зорями, я й звідти скинув би тебе, — слово Господнє!

5.Якби до тебе вдерлися злодії або уночі розбишаки, чи не украли б тільки те, чого їм досить? Якби до тебе увійшли збирачі винограду, чи не зоставили б грон бодай кілька?

6.Як же обшукано Ісава, обшарено всі його скриті скарби!

7.Аж до границі вигнали тебе всі твої союзники; тебе обманули, перемогли тебе друзі твої! Тії, що хліб твій їли, петлю на тебе ставлять.

8.Хіба я того дня, — слово Господнє, — не вигублю мудрих з Едома, розум з гори Ісава?

9.Страхом побиті будуть вояки твої, Темане, щоб винищити всіх з гори Ісава.

10.За різанину, за насильство над твоїм братом Яковом сором тебе окриє, і ти повіки зникнеш.

11.Тоді, коли ти стояв збоку, коли чужинці його багатство геть забирали, і варвари вривалися в його ворота, на Єрусалим кидали жереб, — ти теж був як один з них!

12.Та не годилось було тобі дивитись на день брата твого в день його горя; ані радіти злісно над синами Юди в день їхньої руїни, ані роззявляти рота в день нещастя.

13.Та й не годилось було тобі вдиратися в ворота люду мого в день його лиха. Ні, не годилось було дивитися тобі на його злидні в день його лиха, ні зазіхати на його майно в день його лиха,

14.ані ставати на перехресті, щоб утікачів його вбивати, ні видавати тих, що заціліли в день нещастя.

15.Бо близько день Господній на всі народи! Що ти чинив, те вчинять і з тобою: твої вчинки впадуть тобі ж на голову!

16.Бо так, як ви пили на моїй святій горі, усі народи будуть пити завжди; будуть пити й глитати, і будуть, наче б їх не було.

17.А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, — вона буде святою — і дім Якова їхні посілості посяде.

18.Яковів дім буде вогнищем, Йосифів дім — полум’ям, а дім Ісавів — соломою. Вони його запалять і пожеруть. Ніхто не лишиться з дому Ісава, — бо Господь сказав.»

19.Ті, що на півдні, займуть Ісав-гору, а ті з поділля — філістимлян; вони займуть край Ефраїма і край Самарію, а Веніямин займе Гілеад.

20.І полонені цього війська, сини Ізраїля, які серед ханаанян аж до Сарепти, і єрусалимські полонені, які у Сефараді, — займуть міста на півдні.

21.Збавителі зійдуть на Сіон-гору, щоб судити Ісав-гору, — і Господнє буде царство.

Пророк Амос

1.Гріх і покарання сусідніх Ізраїлеві народів.

1.Слова Амоса, що був з-між пастухів із Текоа, які він сприйняв про Ізраїля за юдейського царя Уззії та за Єровоама, сина Йоаса, ізраїльського царя, два роки перед землетрусом.

2.І він промовив: Господь гримить з Сіону, з Єрусалиму видає свій голос, і пасовиська чабанів сумують, вершина Кармелю сохне.

3.Так говорить Господь: «За три переступи Дамаску й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони молотили залізними саньми Гілеад,

4.я пошлю вогонь на дім Хазаела, й він пожере палаци Бен-Гадада.

5.Я розіб’ю засув Дамаску й знищу мешканців Бікат-Авену й того, що тримає берло в Бет-Едені, й народ арамейський піде в Кір у полон», — слово Господнє.

6.Так говорить Господь: «За три переступи Гази й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони виселили цілі валки бранців, щоб їх Едомові видати.

7.Я пошлю вогонь на мури Гази, й він пожере її палаци.

8.Я знищу мешканців з Ашдоду й того, що тримає берло в Аскалоні. Поверну мою руку проти Екрону, і вигине останок філістимлян», — слово Господнє, Боже.

9.Так говорить Господь: «За три переступи Тиру й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони видали Едомові цілі загони бранців і не згадали про союз братерський,

10.пошлю вогонь на мури Тиру, що пожере його палаци.»

11.Так говорить Господь: «За три переступи Едому й за чотири, — я не попущу того. За те, що він мечем переслідував свого брата і заглушив у собі милосердя, і гнів його рвав безнастанно, і він зберіг лють свою назавжди, —

12.пошлю вогонь на Теман, що пожере палаци Боцри.»

13.Так говорить Господь: «За три переступи дітей Аммона й за чотири, — я не попущу того. За те, що розтинали жінок вагітних у Гілеаді, щоб поширити свої границі.

14.Я запалю вогонь у мурах Рабби, що пожере його палаци серед крику у день бою, серед бурі у день хуртовини.

15.І цар їхній піде у неволю, сам він і князі його з ним», — слово Господнє.

читати далі

Пророк Йоіл

1.Сарана 1-12; заклик до покути 13-20.

1.Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

2.Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

3.Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

4.Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

5.Прокиньтесь, п’яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

6.Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

7.Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

8.Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

9.Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

10.Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

11.Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

12.І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

13.Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні ливних жертв.

14.Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

15.«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

16.Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

17.Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів’яло збіжжя.

18.Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

19.До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум’я всі дерева у полі.

20.Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

читати далі

Пророк Малахія

1.Любов Бога до Ізраїля.

1.Пророцтво. Слово Господнє до Ізраїля через Малахію:

2.«Я полюбив вас, каже Господь. А ви питаєте: У чому виявилась любов твоя до нас? Хіба Ісав не брат Якова? — слово Господнє. Однак полюбив Якова,

3.Ісав же знавіснів мені. Я гори його обернув у пустелю, його спадщину дав шакалам, що в пустині.

4.Якщо Едом казатиме: Нас зруйновано, та ми руїни знову відбудуєм! — то Господь сил так каже: Вони збудують, а я розвалю. І їх назвуть: Безбожности країна, народ, на який Господь розгнівався повіки.

5.Ви це побачите на власні очі й скажете: Господь і поза межами Ізраїля великий.

6.Син шанує батька, а слуга господаря, коли ж я батько, то де моя пошана? Коли я господар, де страх передо мною? — каже Господь сил до вас, священики, що моє ім’я зневажаєте й питаєте: Чим зневажаємо ми твоє ім’я?

7.Тим, що приносите на мій жертовник хліб нечистий. А ще й питаєте: Чим ми його осквернили? Та тим, що думаєте, мовляв, стіл Господній можна зневажати.

8.А як приносите сліпе у жертву, хіба ж то не зле? І як приносите кульгаве або хворе, то це не зле? Попробуй принести його начальникові твоєму, чи він буде тобою радий, чи він тебе ласкаво прийме, — говорить Господь сил.

9.Тепер, отже, благайте ж Бога, щоб змилувавсь над вами; чи прийме він когось із вас ласкаво? — говорить Господь сил.

10.Коли б то вже котрийсь із вас зачинив двері, щоб вам на моїм жертовнику не палити вогню марно! Не довподоби ви мені стали, — говорить Господь сил, — і не милі мені приноси з рук ваших.

11.Бо від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім’я, і на кожнім місці моєму імені приноситься кадило й чиста жертва; бо моє ім’я між народами велике, — говорить Господь сил.

12.Ви ж його зневажаєте, кажучи: Господній стіл, — нечистий, і страва, що кладуть на нього, зневаги варта.

13.І кажете: Глядіть, яка морока! — і маловажите ним, — говорить Господь сил. Приносите грабоване кульгаве й хворе, таке приносите у жертву! Таке б мені приймати із рук ваших? — говорить Господь.

14.Проклят шахрай, що має в череді самця і ним обрікся, але приносить Господеві в жертву хирне; бо я — Великий Цар, говорить Господь сил, і моє ім’я страшне між народами.»

читати далі

Пророк Захарія

1.Заклик до навернення 1-6; перше видіння — вершники 1-17.

1.Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка:

2.«Прогнівавсь Господь вельми на батьків ваших;

3.тому скажи їм: Так говорить Господь сил: Поверніться до мене, — слово Господа сил, — і я повернусь до вас, говорить Господь сил.

4.Не будьте, як батьки ваші, до яких взивали перші пророки, кажучи: Так говорить Господь — сил: Верніться з ледачих доріг ваших і від лихих учинків ваших. Та вони не слухали й на мене не зважали, — слово Господнє.

5.Батьки ваші — де вони? Та й пророки — чи будуть жити вічно?

6.Слова ж мої й постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами.»

7.Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця, місяця Шевата, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка.

8.Бачив я вночі, аж ось чоловік верхи на коні гнідому стоїть між чорницями, що в глибині. А за ним коні гніді, вороні й білі.

9.Я спитав: «Хто вони, мій Владико?» І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Я покажу тобі, хто вони.»

10.Тоді озвався чоловік, що стояв між чорницями, і мовив: «Це ті, що Господь послав пройти туди й сюди землю.»

11.І вони відповіли ангелові Господньому, що стояв між чорницями, й сказали: «Ми пройшли туди й сюди землю, і ось уся земля сидить спокійно й тихо.»

12.Тоді ангел Господній озвався й мовив: «Господи сил, докіль не матимеш жалю над Єрусалимом і над містами Юди, на яких гніваєшся повних сімдесят років?»

13.І відповів Господь до ангела, що розмовляв зо мною словами добрими, відрадними словами.

14.І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Я повен ревнощів до Єрусалиму й до Сіону.

15.Я гніваюсь великим гнівом проти народів, що живуть собі вигідно, бо коли я гнівався був трохи, вони множили лихо.»

16.Тому ось як говорить Господь: «Я вертаюся знов до Єрусалиму з милосердям; мій дім буде збудований у ньому, — слово Господа сил, — і шворка буде протягнена над Єрусалимом.

17.Знову оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Мої міста знову переповняться благом, Господь ще потішить Сіон і знову вибере Єрусалим.»

читати далі

Пророк Аггей

1.Відбудова храму.

1.Другого року царя Дарія, першого дня шостого місяця, надійшло через пророка Аггея до Зоровавела, сина Шалтієла, правителя Юдеї, і до Ісуса, сина Йоцадака, первосвященика, таке слово Господнє:

2.«Так говорить Господь сил: Цей народ каже: Не настав ще час відбудувати дім Господній.»

3.І надійшло через пророка Аггея таке слово Господнє:

4.«То це вам сидіти час у ваших вигідних домах, тоді як дім цей лежить у руїнах?»

5.Оце ж так каже Господь сил: «Розважте добре путі ваші!

6.Ви сіяли багато, але зібрали мало; їсте, але не до наситу, п’єте, та не впиваєтеся, вдягаєтесь, та вам не тепло і заробітчанин заробляє в гаманець дірявий.»

7.Так говорить Господь сил: «Розважте добре путі ваші!

8.Йдіть у гори, приносьте дерево й будуйте дім: він буде мені довподоби, і я звеличаний буду, — каже Господь.

9.Ви сподівалися багато, а вийшло мало; коли ж ви принесли те додому, я його розвіяв. Чому? — слово Господа сил. Тому, що дім мій лежить у руїнах, а ви хапаєтеся кожен до свого дому.

10.Тому небо затримало росу над вами, й земля затримала врожай свій.

11.Я поклав посуху на землю й на гори, на хліб, на молоде вино, на олію й на все, що земля родить, на людину й на скотину, й на всяку працю рук.»

12.Тоді Зоровавел, син Шалтієла, та Ісус, син Йоцадака, первосвященик, і ввесь останок народу послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Аггея, тому що його послав Господь, Бог їхній, і народ злякався Господа.

13.І сказав Аггей, Господній посол, згідно з дорученням Господнім, до народу: «Я з вами» — слово Господнє.

14.І збудив Господь дух Зоровавела, сина Шалтієла, правителя Юдеї, та дух Ісуса, сина Йоцадака, первосвященика, і дух усього останку народу, й вони пішли й узялися до роботи в домі Господа сил, Бога свого,

15.двадцять четвертого дня, шостого місяця, другого року царя Дарія.

читати далі

Пророк Софонія

1.Погрози на судний день.

1.Слово Господнє, що надійшло до Софонії, сина Куші, сина Гедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за часів юдейського царя Йосії, сина Амона.

2.«Я вигублю цілком усе з обличчя землі, — слово Господнє.

3.Я вигублю людину й скотину, вигублю птаха в небі й рибу в морі, спокуси разом із злими, викоріню з обличчя землі людину, — слово Господнє.

4.Я простягну руку мою проти Юдеї і проти всіх мешканців Єрусалиму. Я викоріню з цього місця те, що зосталось від Ваала, навіть ім’я жерців разом з єреями;

5.і тих, що на покрівлях припадають перед воїнством небесним, і тих, що припадають, що кленуться Господеві, та й Малкомом кленуться,

6.і тих, що відвертаються від Господа, і тих, що не шукають Господа й про нього не питають.»

7.Замовкни перед Господом Богом, бо близько день Господній, Господь бо приготував жертву і посвятив своїх запрошених.

8.І буде в день Господньої жертви: я покараю князів і синів царських, і всіх тих, що вдягаються у чужоземну одіж.

9.Я скараю того дня всіх, що через поріг скачуть, що наповнюють дім свого Владики насильством і шахрайством.

10.І буде в той день, — слово Господнє, — крик голосний піде від Рибної Брами, лемент з Нового Міста, з горбів страшенний гуркіт.

11.Ой, голосіть, мешканці Мектешу, бо згинуло все купецтво, пропали всі, хто важать срібло!

12.І того часу буде: я обшукаю Єрусалим зо світлом і покараю тих, що задубіли на своїм виннім осадку, і що говорять у своїм серці: «Господь ані добра, ні зла не чинить!»

13.Тому багатство їхнє піде на розграбунок, а їхні доми на руйнування. Доми збудують вони, та жити в них не будуть; насадять виноградники, але вина не будуть з них пити.

14.Господній день великий близько! Близько, надходить вельми швидко! О голос у день Господній! Навіть сміливець тоді кричатиме гірко!

15.День гніву — день той, день смутку й печалі, день нищення і руйнування, день темряви і мряки, день хмари й густої пітьми,

16.день сурми та бойового крику проти твердинь-міст та проти башт високих.

17.Я наведу на людей лихо; вони, немов сліпі, ходитимуть, бо проти Господа згрішили. Кров їхня розіллється, як порох; тіла їх стануть гноєм.

18.Ані їхнє срібло, ні золото їхнє не зможуть їх урятувати в день Господнього гніву; а вогонь його горливий пожере всю землю, бо він кінець учинить, кінець жахливий усіх землі мешканців.

читати далі