Пророк Авдій

1.Видіння про Едом: його провина та покарання.

1.Видіння Авдія. Так каже Господь-Ягве про Едома. Вість ми від Господа почули, посол був посланий між народи: Вставайте! Підемо війною проти нього!

2.Ось я зроблю тебе поміж народами маленьким, тобою будуть нехтувати вельми!

3.Гординя твого серця тебе обманула! Тебе, що живеш у щілинах скелястих, у твоїм високім житлі, і що міркуєш собі в серці: Хто мене скине вниз додолу?

4.Та хоч би ти, немов орел, піднявсь високо, хоч би ти вимостив собі гніздо між зорями, я й звідти скинув би тебе, — слово Господнє!

5.Якби до тебе вдерлися злодії або уночі розбишаки, чи не украли б тільки те, чого їм досить? Якби до тебе увійшли збирачі винограду, чи не зоставили б грон бодай кілька?

6.Як же обшукано Ісава, обшарено всі його скриті скарби!

7.Аж до границі вигнали тебе всі твої союзники; тебе обманули, перемогли тебе друзі твої! Тії, що хліб твій їли, петлю на тебе ставлять.

8.Хіба я того дня, — слово Господнє, — не вигублю мудрих з Едома, розум з гори Ісава?

9.Страхом побиті будуть вояки твої, Темане, щоб винищити всіх з гори Ісава.

10.За різанину, за насильство над твоїм братом Яковом сором тебе окриє, і ти повіки зникнеш.

11.Тоді, коли ти стояв збоку, коли чужинці його багатство геть забирали, і варвари вривалися в його ворота, на Єрусалим кидали жереб, — ти теж був як один з них!

12.Та не годилось було тобі дивитись на день брата твого в день його горя; ані радіти злісно над синами Юди в день їхньої руїни, ані роззявляти рота в день нещастя.

13.Та й не годилось було тобі вдиратися в ворота люду мого в день його лиха. Ні, не годилось було дивитися тобі на його злидні в день його лиха, ні зазіхати на його майно в день його лиха,

14.ані ставати на перехресті, щоб утікачів його вбивати, ні видавати тих, що заціліли в день нещастя.

15.Бо близько день Господній на всі народи! Що ти чинив, те вчинять і з тобою: твої вчинки впадуть тобі ж на голову!

16.Бо так, як ви пили на моїй святій горі, усі народи будуть пити завжди; будуть пити й глитати, і будуть, наче б їх не було.

17.А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, — вона буде святою — і дім Якова їхні посілості посяде.

18.Яковів дім буде вогнищем, Йосифів дім — полум’ям, а дім Ісавів — соломою. Вони його запалять і пожеруть. Ніхто не лишиться з дому Ісава, — бо Господь сказав.»

19.Ті, що на півдні, займуть Ісав-гору, а ті з поділля — філістимлян; вони займуть край Ефраїма і край Самарію, а Веніямин займе Гілеад.

20.І полонені цього війська, сини Ізраїля, які серед ханаанян аж до Сарепти, і єрусалимські полонені, які у Сефараді, — займуть міста на півдні.

21.Збавителі зійдуть на Сіон-гору, щоб судити Ісав-гору, — і Господнє буде царство.

 

 

Пророк Амос

1.Гріх і покарання сусідніх Ізраїлеві народів.

1.Слова Амоса, що був з-між пастухів із Текоа, які він сприйняв про Ізраїля за юдейського царя Уззії та за Єровоама, сина Йоаса, ізраїльського царя, два роки перед землетрусом.

2.І він промовив: Господь гримить з Сіону, з Єрусалиму видає свій голос, і пасовиська чабанів сумують, вершина Кармелю сохне.

3.Так говорить Господь: «За три переступи Дамаску й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони молотили залізними саньми Гілеад,

4.я пошлю вогонь на дім Хазаела, й він пожере палаци Бен-Гадада.

5.Я розіб’ю засув Дамаску й знищу мешканців Бікат-Авену й того, що тримає берло в Бет-Едені, й народ арамейський піде в Кір у полон», — слово Господнє.

6.Так говорить Господь: «За три переступи Гази й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони виселили цілі валки бранців, щоб їх Едомові видати.

7.Я пошлю вогонь на мури Гази, й він пожере її палаци.

8.Я знищу мешканців з Ашдоду й того, що тримає берло в Аскалоні. Поверну мою руку проти Екрону, і вигине останок філістимлян», — слово Господнє, Боже.

9.Так говорить Господь: «За три переступи Тиру й за чотири, — я не попущу того. За те, що вони видали Едомові цілі загони бранців і не згадали про союз братерський,

10.пошлю вогонь на мури Тиру, що пожере його палаци.»

11.Так говорить Господь: «За три переступи Едому й за чотири, — я не попущу того. За те, що він мечем переслідував свого брата і заглушив у собі милосердя, і гнів його рвав безнастанно, і він зберіг лють свою назавжди, —

12.пошлю вогонь на Теман, що пожере палаци Боцри.»

13.Так говорить Господь: «За три переступи дітей Аммона й за чотири, — я не попущу того. За те, що розтинали жінок вагітних у Гілеаді, щоб поширити свої границі.

14.Я запалю вогонь у мурах Рабби, що пожере його палаци серед крику у день бою, серед бурі у день хуртовини.

15.І цар їхній піде у неволю, сам він і князі його з ним», — слово Господнє.

 

читати далі

Пророк Йоіл

1.Сарана 1-12; заклик до покути 13-20.

1.Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

2.Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

3.Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

4.Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

5.Прокиньтесь, п’яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

6.Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

7.Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

8.Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

9.Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

10.Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

11.Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

12.І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

13.Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні ливних жертв.

14.Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

15.«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

16.Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

17.Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів’яло збіжжя.

18.Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

19.До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум’я всі дерева у полі.

20.Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

 

читати далі

Пророк Осія

1.Блудниця та діти Осії від неї — символи Ізраїля.

1.Слово Господнє, що було до Осії, сина Беері, за часів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, царів юдейських, і за часів Єровоама, сина Йоаса, царя ізраїльського.

2.Коли Господь почав говорити через Осію, він сказав до нього: «Іди, візьми собі за жінку блудницю й дітей блудних, бо край, покинувши Господа, тільки й знає, що блудувати.»

3.Пішов він і взяв Гомер, дочку Дівлаїма. Завагітніла вона й породила йому сина.

4.Господь сказав до нього: «Назви його Єзреел, бо ще трохи, й я відомщу кров Єзреела на домі Єгу та покладу край царству дому Ізраїля.

5.Того дня я зламаю лук Ізраїля в Єзреел-долині.»

6.Завагітніла вона знову й породила дочку. І він сказав до нього: «Назви її: Непомилувана, бо я не буду більше милувати дому Ізраїля; я ніяк не прощу їм.

7.А над домом Юди я змилуюся і спасу їх Господом, Богом їхнім. Я не спасу їх ні луком, ні мечем, ні війною, ні кіньми, ні їздцями.»

8.Відлучила вона Непомилувану й завагітніла та породила сина.

9.І він сказав: «Назви його: Не-Мій-Народ, бо ви — не мій народ, а я — не ваш.»

читати далі

Пророк Малахія

1.Любов Бога до Ізраїля.

1.Пророцтво. Слово Господнє до Ізраїля через Малахію:

2.«Я полюбив вас, каже Господь. А ви питаєте: У чому виявилась любов твоя до нас? Хіба Ісав не брат Якова? — слово Господнє. Однак полюбив Якова,

3.Ісав же знавіснів мені. Я гори його обернув у пустелю, його спадщину дав шакалам, що в пустині.

4.Якщо Едом казатиме: Нас зруйновано, та ми руїни знову відбудуєм! — то Господь сил так каже: Вони збудують, а я розвалю. І їх назвуть: Безбожности країна, народ, на який Господь розгнівався повіки.

5.Ви це побачите на власні очі й скажете: Господь і поза межами Ізраїля великий.

6.Син шанує батька, а слуга господаря, коли ж я батько, то де моя пошана? Коли я господар, де страх передо мною? — каже Господь сил до вас, священики, що моє ім’я зневажаєте й питаєте: Чим зневажаємо ми твоє ім’я?

7.Тим, що приносите на мій жертовник хліб нечистий. А ще й питаєте: Чим ми його осквернили? Та тим, що думаєте, мовляв, стіл Господній можна зневажати.

8.А як приносите сліпе у жертву, хіба ж то не зле? І як приносите кульгаве або хворе, то це не зле? Попробуй принести його начальникові твоєму, чи він буде тобою радий, чи він тебе ласкаво прийме, — говорить Господь сил.

9.Тепер, отже, благайте ж Бога, щоб змилувавсь над вами; чи прийме він когось із вас ласкаво? — говорить Господь сил.

10.Коли б то вже котрийсь із вас зачинив двері, щоб вам на моїм жертовнику не палити вогню марно! Не довподоби ви мені стали, — говорить Господь сил, — і не милі мені приноси з рук ваших.

11.Бо від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім’я, і на кожнім місці моєму імені приноситься кадило й чиста жертва; бо моє ім’я між народами велике, — говорить Господь сил.

12.Ви ж його зневажаєте, кажучи: Господній стіл, — нечистий, і страва, що кладуть на нього, зневаги варта.

13.І кажете: Глядіть, яка морока! — і маловажите ним, — говорить Господь сил. Приносите грабоване кульгаве й хворе, таке приносите у жертву! Таке б мені приймати із рук ваших? — говорить Господь.

14.Проклят шахрай, що має в череді самця і ним обрікся, але приносить Господеві в жертву хирне; бо я — Великий Цар, говорить Господь сил, і моє ім’я страшне між народами.»

читати далі

Пророк Захарія

1.Заклик до навернення 1-6; перше видіння — вершники 1-17.

1.Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка:

2.«Прогнівавсь Господь вельми на батьків ваших;

3.тому скажи їм: Так говорить Господь сил: Поверніться до мене, — слово Господа сил, — і я повернусь до вас, говорить Господь сил.

4.Не будьте, як батьки ваші, до яких взивали перші пророки, кажучи: Так говорить Господь — сил: Верніться з ледачих доріг ваших і від лихих учинків ваших. Та вони не слухали й на мене не зважали, — слово Господнє.

5.Батьки ваші — де вони? Та й пророки — чи будуть жити вічно?

6.Слова ж мої й постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами.»

7.Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця, місяця Шевата, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка.

8.Бачив я вночі, аж ось чоловік верхи на коні гнідому стоїть між чорницями, що в глибині. А за ним коні гніді, вороні й білі.

9.Я спитав: «Хто вони, мій Владико?» І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Я покажу тобі, хто вони.»

10.Тоді озвався чоловік, що стояв між чорницями, і мовив: «Це ті, що Господь послав пройти туди й сюди землю.»

11.І вони відповіл�