ІІ Книга Царів
1.Ізраїльський цар Ахазія і пророк Ілля.
1.По смерті Ахава Моав збунтувався проти Ізраїля.
2.Ахазія впав був через поруччя у своїй верхній світлиці в Самарії і занедужав. І послав він послів і повелів їм: «Ідіть, спитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи я видужаю від цієї моєї недуги?»
3.Ангел же Господній сказав до Іллі тішбія: «Встань, іди назустріч послам самарійського царя й скажи їм: Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ви йдете питати Ваал-Зевува, екронського бога?
4.Тому ось як говорить Господь: Ти не встанеш з ліжка, на яке ліг, ти мусиш умерти.» І пішов Ілля.
5.Посли повернулись до Ахазії, а він їх спитав: «Чому ви повернулись?»
6.Вони ж йому: «Вийшов назустріч нам чоловік і сказав нам: Ідіть, повернітесь до царя, що вас послав, і скажіть йому: Так говорить Господь: Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти посилаєш питати Ваал-Зевува, екронського бога? За це ти не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти мусиш умерти.»
7.Він їх питає: «Як був одягнений той чоловік, що вийшов вам назустріч і сказав вам таке?»
8.Ті відповіли йому: «Чоловік той був одягнений у волохату одежу, підперезаний ремінним поясом.» І сказав він: «Це Ілля тішбій!»
9.Тоді він послав до нього півсотника з його півсотнею. Цей прийшов до нього, — а він сидів на верху гори, — й каже до нього: «Чоловіче Божий, цар повеліває: Зійди з гори!»
10.Ілля ж відповів, сказавши півсотникові: «Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.» І зійшов з неба вогонь і пожер його та його півсотню.
11.Знову послав цар другого півсотника з його півсотнею. Прийшов він до нього і каже: «Чоловіче Божий! Так говорить цар: Зійди негайно вниз!»
12.Ілля відповів, сказавши: «Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.» І зійшов з неба вогонь і пожер його та його півсотню.
13.Тоді цар послав знову третього півсотника з його півсотнею. Прийшов третій півсотник, упав перед Іллею навколішки й став його благати, кажучи: «Чоловіче Божий! Нехай моє життя й життя оцих 50 слуг твоїх буде цінне в твоїх очах.
14.Ось бо зійшов вогонь з неба й пожер обох перших півсотників з їхніми півсотнями. Не погордуй же тепер моїм життям!»
15.І сказав ангел Господній до Іллі: «Зійди з ним! Не бійсь його.» Устав він, пішов з ним до царя,
16.і каже йому: «Так говорить Господь: За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, — наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, — не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти мусиш умерти.»
17.І вмер він за Господнім словом, що промовив Ілля. На місце його став царем брат його Йорам, — у другому році Йорама, сина Йосафата, царя юдейського, — бо в Ахазії не було сина.
18.Решта дій Ахазії, що він чинив, те записане у літописній книзі царів ізраїльських.
2.Ілля взятий на небо 1-18; початки діяльности пророка Єлисея 19-25.
1.Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Гілгалу.
2.І сказав Ілля до Єлисея: «Зостанься тут, бо Господь посилає мене в Бетел.» Та Єлисей відповів: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, — не покину тебе!» І пішли вони в Бетел.
3.Пророчі учні, що були в Бетелі, вийшли до Єлисея й кажуть йому: «Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?» Він відповів: «І я це знаю, мовчіть!»
4.Ілля сказав йому: «Єлисею, зостанься тут, бо Господь посилає мене в Єрихон.» Той відповів: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе.» Прийшли вони в Єрихон.
5.Пророчі учні, що були в Єрихоні, приступили до Єлисея й кажуть йому: «Чи знаєш, що сьогодні Господь забере твого пана понад твоєю головою?» Він відповів: «І я це знаю, мовчіть!»
6.Ілля сказав йому: «Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан.» Той же відрік: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе.» І йшли вони обидва.
7.П’ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти оддалеки, вони ж обидва стали над Йорданом.
8.Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому.
9.А як перейшли, сказав Ілля до Єлисея: «Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе.» Єлисей відповів: «Я хотів би мати подвійний дух твій.»
10.Ілля сказав: «Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як ні (не бачитимеш), то не буде.»
11.Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо.
12.Бачив це Єлисей і закричав: «Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!» І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє.
13.Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, й повернувся та й став на березі Йордану.
14.Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: «Де Господь, Бог Іллі?» І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов.
15.Пророчі ж учні, що були в Єрихоні навпроти, побачили його і кажуть: «Дух Іллі почив на Єлисеї.» І пішли йому назустріч і вклонились перед ним до землі,
16.і кажуть йому: «Ось є тут із твоїми слугами п’ятдесят міцних мужів, нехай ідуть та шукають твого пана; може Господній дух підняв його та й кинув на якійнебудь горі або в якійнебудь долині.» Він же сказав: «Не посилайте.»
17.Як же вони дуже наполягали на нього, аж соромно йому стало, сказав він: «То посилайте.» От і послали п’ятдесят чоловік, що шукали його три дні, та не знайшли.
18.Повернулись вони до нього, як він сидів у Єрихоні. Він їм і каже: «Чи ж я вам не казав, щоб не ходили?»
19.Мешканці міста сказали Єлисеєві: «Положення цього міста гарне, як сам, пане, бачиш, та вода нездорова й земля не родить.»
20.Він каже: «Принесіть мені нову посудину й вкиньте туди соли.» Принесли вони йому.
21.Тоді він пішов до джерела води, вкинув туди соли та й сказав: «Так говорить Господь: Я зробив цю воду здоровою: не буде більш від неї смерти, ні неврожаю.»
22.І вода стала здоровою — аж по цей день, за словом, що сказав Єлисей.
23.Звідти пішов він у Бетел. Як же йшов він дорогою, повибігали малі хлопчики з міста і стали сміятись із нього, приговорюючи: «Ходи, лисий, ходи, лисий!»
24.Обернувсь він, поглянув на них та й прокляв їх ім’ям Господнім. Тоді дві ведмедиці вийшли з лісу й роздерли сорок двоє дітей.
25.Звідти пішов він на Кармель-гору, а звідси повернувсь у Самарію.
3.Ізраїльський цар Йорам 1-3; похід проти моавитян 4-27.
1.Йорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятому році Йосафата, царя юдейського, і царював 12 років.
2.Він чинив зло в очах Господніх, однак же не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпа Ваала, що був поставив його батько.
3.Та все ж держався він цупко гріхів, в які Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля, і не відступив від них.
4.Моавський цар Меса мав великі стада і платив ізраїльському цареві як данину 100 000 ягнят і вовну із 100 000 баранів.
5.Як же вмер Ахав, моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя.
6.Вирушив цар Йорам того часу з Самарії та й зробив перегляд усього Ізраїля,
7.а Йосафатові, юдейському цареві, послав так сказати: «Моавський цар збунтувався проти мене; чи не підеш зо мною на війну проти моавитян?» Той відповів: «Піду. Як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.»
8.Далі спитав: «Якою дорогою вирушимо?» Другий відповів: «Дорогою через едомську пустиню.»
9.От і двигнулися ізраїльський цар, юдейський цар та едомський цар. Ішли вони сім день обходом, і не стало води для війська й для скоту, що йшов за ними.
10.Ізраїльський цар і каже: «Біда! Скликав Господь трьох царів докупи, щоб видати їх Моавові в руки.»
11.Йосафат же каже: «Чи нема тут якогонебудь Господнього пророка, щоб нам спитати Господа через нього?» І відповів один із слуг ізраїльського царя: «Є тут Єлисей, син Сафата, що подавав Іллі воду на руки.»
12.Каже Йосафат: «У цього є слово Господнє.» От і пішли до нього ізраїльський цар і Йосафат, і едомський цар.
13.Єлисей і каже ізраїльському цареві: «Що мені з тобою діяти? Іди до пророків батька твого та до пророків матері твоєї.» Цар же ізраїльський йому на те: «Та ні бо! Господь скликав трьох царів, щоб видати їх Моавові в руки!»
14.Єлисей каже: «Так певно, як живе Господь сил, що йому служу, якби я не важив на Йосафата, юдейського царя, то я б на тебе й не споглянув і не подивився.
15.Покличте лишень мені грача на гуслах.» І як вдарив той у струни, зійшла рука Господня на Єлисея,
16.і він мовив: «Так говорить Господь: Копайте в цій долині рови за ровами!
17.Так бо говорить Господь: Ви не побачите ні вітру, ні дощу, а долина ця наповниться водою, так що питимете ви, ваше військо й ваш скот.
18.Та це ще мала річ у Господа: він видасть Моава вам у руки.
19.Ви зруйнуєте міста-твердині, всі кращі міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле занапастите камінням.»
20.І справді, другого дня вранці, коли ото приносять офіру, прийшла вода зо сторони Едому і земля сповнилась водою.
21.Як же довідалися моавитяни, що царі наступають їх воювати, скликали всіх, що надавались до зброї, та й інших, і отаборились на границі.
22.Вставши вранці, як зійшло сонце над водою, дивляться моавитяни — аж перед ними вода червона, немов кров,
23.от і кажуть: «Це кров! Певно царі вдарили один на одного й вчинили різанину між собою. Нуте ж тепер на здобич, моавитяни!»
24.Та як вони наблизились до ізраїльського табору, ізраїльтяни встали й вдарили на моавитян так, що ті кинулися врозтіч від них. Вони ж уганяли за моавитянами й громили їх.
25.Міста поруйнували, кидали кожний по каменеві на всяке добре поле, аж поки його не позакидали, позабивали всі джерела, повирубували плодючі дерева. Зостались тільки камінні мури з Кір-Харесету, та й ті пращовики обступили й заходилися розбивати.
26.Побачив моавський цар, що не може далі воювати, тож узяв з собою 700 чоловік, озброєних мечами, щоб пробитись до едомського царя; та не пощастило їм це.
27.Тоді він узяв свого первородного сина, що мав царювати після нього, і приніс його у всепалення на мурі. Це призвело до великого гніву на ізраїльтян, що відійшли від нього й повернулись у свою землю.
4.Чудеса Єлисея: розмноження олії 1-7; син шунамійки 8-37; отруєний казан 38-41; помноження хлібів 42-44.
1.Одна з жінок пророчих учнів, голосячи, промовила до Єлисея: «Мій чоловік, твій слуга, помер, а ти знаєш, що він, твій слуга, боявся Господа; тепер же прийшов позичальник і хоче забрати моїх обох хлопців у невольники.»
2.Єлисей сказав їй: «Що маю тобі зробити? Скажи мені, що є в тебе в хаті?» Вона ж на те: «Нема нічого в твоєї слугині, крім посуди з олією.»
3.А він їй: «Іди, напозичай по всіх твоїх сусідах посудів, та щоб були порожні, і назбирай чимало!
4.Тоді ввійдеш, замкнеш за собою й за своїми синами двері й наллєш у всі ті посуди. Коли котрий буде повний, відставиш набік.»
5.Пішла вона від нього та й зачинила двері за собою і за своїми синами. Вони їй подавали, а вона наливала.
6.А як посуди були повні, каже своєму синові: «Подай мені ще посуд.» Той їй: «Нема вже більш посуду.» І не текло більш олії.
7.Пішла вона й розповіла про це Божому чоловікові, а він і каже: «Іди, продай олію й заплати твою позичку, а з останку житимеш сама й твої сини.»
8.Одного дня, коли Єлисей проходив через Шунам, якась багата жінка, що там жила, принукала його щось з’їсти. І так щоразу, як іде було проз, заверне туди підживитись.
9.І каже вона раз своєму чоловікові: «Я певна, що цей Божий чоловік, що попри нас завжди проходить, свята людина.
10.Тож збудуймо невеличку верхню світлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільця й каганець, щоб він, як зайде колись, міг там притулитись.»
11.Одного дня прийшов він і зайшов у верхню світлицю та й спочивав там.
12.І сказав своєму слузі Гехазі: «Поклич но сюди тую шунамійку.» Той покликав, і вона стала перед ним.
13.Єлисей мовив до нього: «Скажи їй: Оце ти так горливо дбаєш про нас. Що хочеш, щоб я зробив для тебе? Може щось сказати за тебе цареві або начальникові над військом?» Та вона відповіла: «Я живу собі серед мого народу!»
14.Спитав він: «Що ж би таке їй зробити?» Гехазі відповів: «Та ось сина нема у неї, чоловік же її старий.»
15.Єлисей сказав: «Поклич її.» Той покликав, і стала вона на дверях.
16.І сказав Єлисей: «Через рік о цій порі пригортатимеш сина.» Вона ж каже: «Ні, мій пане, чоловіче Божий! Не обманюй твоєї слугині!»
17.Але зачала жінка й вродила своєчасно сина, як раз о ту пору, коли Єлисей сказав їй.
18.Як же хлопчик підріс, пішов одного дня до батька до женців,
19.і кволиться батькові: «Ой голова моя, голова моя!» Той же сказав слузі: «Одведи його до матері.»
20.Взяв він хлоп’я та й одвів до матері. І сиділо воно аж до полудня на колінах у неї, і вмерло.
21.Тоді пішла вона нагору, поклала його у Божого чоловіка на ліжку, зачинила двері й вийшла;
22.покликала свого чоловіка та й каже: «Пришли мені котрогось із слуг з ослицею; поїду притьмом до Божого чоловіка, а тоді повернусь.»
23.Він же каже: «Чого тобі йти до нього? Хіба сьогодні новомісяччя чи субота?» Та вона відповіла: «Бувай мені здоров!»
24.Осідлавши ослицю, сказала слузі: «Рушай небарно! Та не зупиняйся в дорозі, хібащо тоді, як тобі скажу.»
25.Поїхала вона й прибула до Божого чоловіка на Кармель-гору. Як же побачив її Божий чоловік здалека, сказав своєму слузі Гехазі: «Та це ж шунамійка!
26.Біжи лишень їй назустріч та спитай: Чи все гаразд із тобою? Чи все гаразд із твоїм чоловіком? Чи все гаразд із хлоп’ям?» Вона відповіла: «Гаразд»
27.І як вийшла на гору до Божого чоловіка, обняла його ноги, але Гехазі приступив, щоб відвести її. Та Божий чоловік сказав: «Лиши її, бо вона тяжко сумна, і Господь скрив це від мене, не об’явив мені.»
28.І каже вона: «Чи ж я прохала сина в мого пана? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?»
29.Тоді Єлисей повелів Гехазі: «Підпережи твої боки, візьми мою палицю в руки та йди. Коли зустрінеш когось, не вітай його. А коли хтось вітатиме тебе, не відповідай йому! Та поклади мою палицю на обличчя хлоп’яткові.»
30.Мати хлопчикова каже: «Так певно, як живе Господь і як живеш ти, я не покину тебе!» Встав Єлисей і пішов слідом за нею.
31.Гехазі ж випередив їх і поклав палицю на обличчя хлоп’яткові, та не було ні голосу, ні руху. І повернувся він назустріч Єлисеєві й сповістив його: «Хлоп’ятко не прокинулось.»
32.Як же прибув Єлисей до хати, аж ось хлоп’ятко мертве, лежить у нього на постелі.
33.Ввійшов він, замкнув двері, так що всередині було їх двоє, та й молився Господеві.
34.Потім підійшов до ліжка, простягся над хлоп’ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп’ятка.
35.Піднявсь він знов, і ходив туди й сюди по світлиці, потім підійшов знову й схиливсь над ним, аж ось хлоп’ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята.
36.Кликнув тоді Гехазі й каже: «Поклич сюди шунамійку!» Покликав той, а як вона увійшла, сказав їй Єлисей: «Візьми твого сина.»
37.Приступила вона й упала йому в ноги й уклонилась до землі; потім узяла свого сина й вийшла.
38.Єлисей повернувсь у Гілгал. А була тоді голоднеча в краю. Раз якось, коли пророчі учні сиділи перед ним, сказав він своєму слузі: «Постав великого казана на вогонь й звари юшку пророчим учням.»
39.Один з них пішов у поле, щоб назбирати зела, і знайшов дику лозу, нарвав з неї овочів повну одежу, прийшов і накришив їх у казан з юшкою, бо не знав, що то було.
40.Налили людям їсти. Як тільки ті скуштували юшки, закричали: «Смерть у казані, чоловіче Божий!» І не могли їсти.
41.Тоді Єлисей сказав: «Принесіть муки!» І всипав її в казан і сказав: «Наливай людям, нехай їдять.» І не було вже нічого шкідливого в казані.
42.Якийсь чоловік прийшов із Ваал-Шаліші й приніс у сакві Божому чоловікові нового хліба — 20 ячмінних буханців і свіжого зерна в колосках. Єлисей звелів: «Дай людям, нехай їдять!»
43.Слуга ж його відповів: «Що тут класти перед сотнею чоловік?» Він же каже: «Дай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: їстимуть, та ще й зостанеться.»
44.І поклав перед ними, і їли вони, і ще зосталося, за словом Господнім.
5.Видужання Наамана 1-19; кара Гехазі 20-27.
1.Нааман, начальник війська арамійського царя, був великим чоловіком у свого пана, і поважаний, бо через нього дав був Господь перемогу араміям. Був він чоловік хоробрий, але прокажений.
2.Одного разу арамії зробили наскок і забрали з Ізраїльської землі у полон маленьку дівчинку і вона служила в жінки Наамана.
3.І сказала вона своїй пані: «От як би мій пан звернувся до пророка, що в Самарії! Той вигоїв би його від прокази.»
4.Пішов Нааман до свого пана й оповів йому: Так і так, мовляв, говорить дівчинка, що з Ізраїльської землі.
5.Арамійський цар і каже: «Іди, я пошлю листа до ізраїльського царя.» Вибрався він, узявши з собою 10 талантів срібла, 6 000 шеклів золота й 10 перемін одежі,
6.і приніс ізраїльському цареві листа. А в ньому стояло: «Як прийде до тебе цей лист, то знай, що я послав до тебе мого слугу Наамана, щоб ти вигоїв його від прокази.»
7.Як прочитав ізраїльський цар листа, то роздер на собі одежу й каже: «Хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що це він мені присилає вигоїти чоловіка від прокази! Глядіть лишень, він певно шукає тільки зачіпки до мене!»
8.Довідавсь Єлисей, Божий чоловік, що ізраїльський цар роздер на собі одежу, і послав до царя сказати: «Чого ти роздер на собі одежу? Нехай прийде до мене й взнає, що є в Ізраїлі пророк.»
9.От і прибув Нааман із своїми кіньми та колісницею й зупинився коло дверей хати Єлисея.
10.Вислав до нього Єлисей слугу й звелів сказати: «Іди та викупайся сім раз у Йордані, і тіло твоє знову стане чистим.»
11.Розгнівався Нааман і відійшов, кажучи: «Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім’я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу.
12.Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим?» І, обернувшись, пішов геть у гніві.
13.Слуги ж його приступили до нього й заговорили до нього так: «Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити щось важке, хіба ти не зробив би? Оскільки ж більш, коли він тобі сказав: Викупайся, і будеш чистий.»
14.Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий.
15.І повернувся він з усім своїм почетом до Божого чоловіка, а прибувши, став перед ним та й каже: «Тепер я зрозумів, що нема Бога на всій землі, тільки в Ізраїлі. Тож прийми гостинець від свого слуги.»
16.Єлисей же каже: «Так певно, як живе Господь, в якого я стою на службі: не прийму нічого.» І хоч як той наполягав, він не хотів брати.
17.Тоді Нааман сказав: «Коли не хочеш, то дозволь, нехай мені, слузі твоєму, дадуть землі, скільки можуть повезти 2 мули, бо твій слуга не приноситиме більш ні всепалення, ні жертви іншим богам, крім Господа.
18.Одне тільки нехай Господь простить твоєму слузі: коли мій пан піде в храм Ріммона, щоб там поклонятися, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду до землі в храмі Ріммона, як він припадатиме там до землі, нехай Господь простить це твоєму слузі.»
19.Єлисей сказав йому: «Іди в мирі!» І той відійшов від нього, (і пройшов) добрий шматок дороги.
20.Аж ось Гехазі, слуга Єлисея, Божого чоловіка, подумав собі: «Мій пан пощадив цього арамія Наамана й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, я побіжу за ним і візьму щонебудь від нього.»
21.І побіг Гехазі навздогін за Нааманом. Побачив Нааман, що він біжить, скочив йому назустріч із колісниці та й питає: «Чи все гаразд?»
22.Той відповів: «Усе. Послав мене мій пан тобі сказати: Саме оце тепер прийшли до мене з Ефраїм-гори два хлопці з пророчих учнів. Тож дай для них, будь ласка, один талант срібла та дві переміни одежі.»
23.А Нааман сказав: «Зроби мені ласку: візьми 2 таланти.» Та й упросив його й зав’язав 2 таланти срібла у 2 мішки, і 2 переміни одежі, та й віддав те двом своїм слугам, і ті понесли поперед нього.
24.Дійшов Гехазі до горба, взяв усе від них, склав у себе в хаті й відпустив людей, і ті пішли.
25.Як же він увійшов і став перед своїм паном, Єлисей спитав: «Звідки, Гехазі?» А той: «Твій слуга не виходив нікуди.»
26.А Єлисей сказав йому: «Хіба мій дух не був при тому, коли той чоловік зійшов із своєї колісниці тобі назустріч? Оце ти забрав гроші: візьми також городи, оливні сади, виноградники, овець, волів, слуг і слугинь;
27.але й проказа Наамана вчепиться до тебе й до твоїх потомків назавжди.» І вийшов той від нього білий, як сніг, від прокази.
6.Чудо з сокирою 1-7; Єлисей та арамійці 8-23; облога Самарії 24-33.
1.Пророчі учні сказали Єлисеєві: «Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.
2.Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.» А він сказав: «Ідіть.»
3.Один з них просить: «Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.» І він сказав: «Добре, я піду.»
4.От і пішов з ними. Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.
5.Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: «Ой, пане! Та вона ж позичена!»
6.Божий чоловік каже: «Де вона впала?» Той показав йому місце. Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди — і сокира сплила.
7.Він і каже: «Лови!» Той простяг руку й узяв її.
8.Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: «Зробіть засідку ось там і там.»
9.Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: «Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.»
10.Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік. І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.
11.Серце арамійського царя стривожилось цим. Скликав він своїх слуг і каже до них: «Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.»
12.Один із його слуг відповів: «Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі! То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.»
13.І повелів цар: «Ідіте та подивіться, де він. Пошлю за ним, щоб його взяли.» Як же донесли йому: «Ось він у Догані»,
- — то послав він туди коней, колісниці й багато військових. Прибули вони вночі й оточили місто.
15.Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов — аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто. Слуга йому каже: «Горе, мій пане! Що нам оце чинити?»
16.Він же сказав: «Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.»
17.І почав Єлисей молитись і сказав: «Господи! Відкрий йому очі, щоб він бачив!» І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він — гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.
18.Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: «Побий, благаю, цих людей сліпотою!» І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.
19.Тоді Єлисей сказав їм: «Це не та дорога, це не те місто. Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.» І привів їх у Самарію.
20.А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: «Господи! Відкрий їм очі, щоб вони бачили!» І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.
21.Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: «Чи мені їх вистинати, батьку?»
22.Він же відповів: «Не вбивай їх! Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п’ють, і нехай собі йдуть до свого пана.»
23.І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана. З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.
24.Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.
25.Настав великий голод у Самарії. Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі — 5 срібних шеклів.
26.І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: «Поможи, пане мій, царю!»
27.Він відповів: «Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу? З току чи чавила?»
28.Потім спитав її цар: «Що тобі?» А та: «Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина.
29.От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: — давай сюди твого сина, ми з’їмо його, — то вона сховала свого сина.»
30.Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу; він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.
31.І сказав він: «Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.»
32.Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка. Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: «Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?»
33.Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: «Бачиш яке лихо від Господа! Чого ж мені ще звірятись на Господа?»
7.Чудесний кінець облоги Самарії.
1.Тоді Єлисей сказав: «Слухайте слово Господнє: Так говорить Господь: Завтра о цій добі міра питльованої муки буде в брамі у Самарії по одному шеклю й дві міри ячменю по одному шеклю.»
2.Осаул же, що на його руку спирався цар, відповів Божому чоловікові: «Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?» А Єлисей сказав: «Побачиш своїми очима, та не їстимеш.»
3.Чотири чоловіки, — тому що прокажені, були при вході в брамі, — казали вони один одному: «Чого нам тут сидіти та дожидати смерти?
4.Коли відважимось увійти в місто, голод у місті, й ми там помремо; коли зостанемось тут, теж помремо; тож ходіте, та перейдім в арамійський табір; зоставлять нас живими, то житимемо; а повбивають, то помремо.»
5.Встали вони смерком, щоб іти в арамійський табір, і підійшли до краю арамійського табору, — аж там нікого!
6.Господь бо зробив так, що в арамійському таборі розляглося тупотіння коней, гуркіт колісниць та шум великого війська, так що арамії казали один до одного: «Певно ізраїльський цар найняв хеттитських та єгипетських царів, щоб прийшли й напали на нас.»
7.І кинулися смерком утікати, зоставивши свої намети, коней і ослів, — увесь табір, як стояв, — та й повтікали, аби вихопитися з душею.
8.Як же ті прокажені прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет і, наївшись та напившись, набрали срібла, золота й одежі та й вийшли те поховати. Потім повернулись, увійшли в другий намет і там набрали й вийшли, щоб сховати.
9.Далі ж кажуть один одному: «Не так ми зробимо! Цей день — день доброї новини. Коли мовчатимемо й чекатимемо, поки розвидниться, нас покарають. Ходімо зараз же й сповістімо про це в царському палаці.»
10.Прийшли вони, прикликали міську сторожу й розповіли їм: «Ми ходили в арамійський табір, та там нема нікого, не чути голосу людського, а тільки коні та осли поприв’язувані, й намети, як були.»
11.Тоді сторожа загукала, й перейшла вість до середини в царський палац.
12.Підвівся цар серед ночі й каже своїм слугам: «Я вам скажу, що арамії нам зробили: вони знають, що ми голодуємо, от і покинули табір, щоб сховатись у полі, та й думають: Як повиходять з міста, захопимо їх живцем і ввійдем у місто.»
13.Один же з його слуг відповів: «Нехай візьмуть 5 коней, що тут іще зостались, — як з ними щось станеться, загинуть, як і всі інші, що погинули з голоду, — та пошлімо їх на розвідини.»
14.Взяли дві пари коней, і цар послав їх до араміїв з наказом: «Ідіте й роздивітесь!»
15.І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога встелена одежою та знаряддям, що покинули арамії, як зо страху втікали. Повернулись посланці та й донесли про те цареві.
16.Тоді вийшов народ і розграбував арамійський табір: міра питльованої муки була по шеклю, і 2 міри ячменю по шеклю, за словом Господнім.
17.Цар поставив того осаула, що на його лікоть спирався, вартовим при брамі, але народ розтоптав його на воротях, і він помер, за словом Божого чоловіка, що сказав, як прийшов був до нього цар.
18.І справді, коли Божий чоловік сказав був цареві: «Завтра, о цій порі в брамі у Самарії 2 міри ячменю будуть по одному шеклю, а одна міра питльованої муки по одному шеклю,»
19.то осаул відповів Божому чоловікові: «Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?» А Єлисей сказав: «Побачиш своїми очима, та з того не їстимеш.»
20.Так і сталось із ним, бо народ розтоптав його в воротях, і він помер.
8.Єлисей заступається за шунамійку 1-6; Єлисей та Хазаел 7-15; юдейські царі: Йорам 16-24; Ахазія 25-29.
1.Єлисей сказав жінці, для якої воскресив був сина: «Вставай і йди з твоєю родиною і живи, де можеш на чужині, бо Господь нашле на цю землю семилітню голоднечу, ба ось вона вже й надходить.»
2.Устала жінка і вчинила за словом Божого чоловіка й пішла з родиною та й пробувала 7 літ у Філістимлянській землі.
3.А як минуло 7 років, повернулась жінка з Філістимлянської землі й прийшла просити царя про свою хату й поле.
4.Цар же розмовляв тоді з Гехазі, слугою Божого чоловіка, говоривши: «Повідай мені про всі ті великі діла, що вчинив Єлисей.»
5.І саме тоді як він оповідав цареві, як той оживив мертвого, надійшла жінка, що Єлисей оживив її сина, щоб просити царя про свою хату й поле. І каже Гехазі: «Пане мій, царю! Оце і є та жінка, а це її син, якого Єлисей оживив.»
6.Розпитав цар у жінки, і вона йому оповіла. Тоді дав їй цар одного урядовця й повелів йому: «Гляди, щоб їй було повернено усе, що їй належить, і всі прибутки з її поля, з того часу, як вона покинула землю аж по цей день.»
7.Одного разу Єлисей пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, був хворий. І донесли йому: «Прийшов сюди Божий чоловік.»
8.Каже цар Хазаелові: «Візьми з собою гостинця, піди назустріч Божому чоловікові й спитай через нього Господа, чи я видужаю від цієї моєї недуги.»
9.Пішов Хазаел йому назустріч, узявши з собою гостинця і всього, що було найліпшого в Дамаску, — скільки 40 верблюдів могли нести. Прийшов він, став перед ним та й каже: «Син твій Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене до тебе спитати: Чи видужаю я від цієї недуги?»
10.Єлисей йому відповів. «Іди скажи йому: Ти напевно видужаєш! Але Господь об’явив мені, що мусить умерти.»
11.Тут обличчя у нього немов завмерло, очі спинились, і Божий чоловік заплакав.
12.Хазаел спитав: «Чого, мій пане, плачеш?» Єлисей відповів: «Бо знаю, яке ти лихо заподієш Ізраїлеві: їхні міста-твердині спалиш, їхню молодь виб’єш мечем, їхніх немовляток розтопчеш і їхніх вагітних жінок порозтинаєш.»
13.Хазаел сказав: «Та що твій слуга, пес якийсь, щоб таке чинити?» Єлисей відповів: «Господь об’явив мені в видінні, що ти будеш царем над Арамом.»
14.І пішов Хазаел від Єлисея. Прийшов до свого пана, а цей його питає: «Що сказав Єлисей?» Той відповів: «Сказав, що ти напевно видужаєш.»
15.Другого дня взяв він покривало, намочив його в воді, і розпростер у нього на обличчі, й той помер, а на місце його став царем Хазаел.
16.На п’ятому році ізраїльського царя Йорама, сина Ахава, царем юдейським став Йорам, син Йосафата.
17.Було йому 32 роки, як він почав царювати, і царював він 8 років у Єрусалимі.
18.Ходив він дорогою ізраїльських царів, як чинив дім Ахава, бо дочку Ахава взяв за себе, й чинив те, що Господеві було не довподоби.
19.Та Господь не хотів вигубити Юду заради слуги свого Давида, бо він обітував йому дати світич по всі дні перед ним.
20.За його часів визволився Едом з-під Руки Юди й настановив собі власного царя.
21.Тоді Йорам з усіма колісницями вирушив під Цаїр. Встав він уночі й пробився через едоміїв, що його оточили, і через їхніх начальників над колісницями, і Народ утік до своїх наметів.
22.Так визволився Едом з-під руки Юди аж по цей день. Тоді ж відпала й Лівна,
23.Решта дій Йорама й усе, що він чинив, записане у літописній книзі юдейських царів.
24.І спочив Йорам зо своїми батьками й поховано його коло його батьків у Давидгороді. Замість нього став царем син його Ахазія.
25.На дванадцятому році ізраїльського царя Йорама, сина Ахава царя ізраїльського, юдейським царем став Ахазія, син Йорама.
26.Двадцять два роки було Ахазії, як почав царювати, і царював 1 рік у Єрусалимі. Матір його звалась Аталія, дочка Омрі, ізраїльського царя.
27.Він ходив дорогою дому Ахава й чинив те, що було не довподоби Господеві, як і дім Ахава, бо був посвоячений з домом Ахава.
28.Він вирушив з Йорамом, сином Ахава, на війну проти Хазаела, арамійського царя, під Рамот гілеадський, та арамійці поранили Йорама.
29.Цар Йорам повернувсь у Єзреел, щоб вигоювати рани, які завдали йому арамії під Рамотом, коли він воював з Хазаелом, арамійським царем. Ахазія ж, син Йорама, юдейський цар, прийшов у Єзреел навідатися до Йорама, сина Ахава, бо він нездужав.
9.Єгу 1-13; він убиває Йорама 14-26; Ахазію 27-29; та Єзавель 30-37.
1.Пророк Єлисей покликав одного з пророчих учнів і сказав йому: «Підпережись, візьми з собою цю посудину з олією та й іди у Рамот гілеадський.
2.А як прийдеш туди, розшукай там Єгу, сина Йосафата, сина Німші; й увійшовши до нього, візьми його з-серед його товариства й поведи в окрему світлицю.
3.Потім візьмеш посудину з олією й виллєш йому на голову та й скажеш: Так говорить Господь: Я помазую тебе царем над Ізраїлем. Опісля відчини двері й тікай, не гайся.»
4.І пішов хлопець (що теж був пророком) у Рамот гілеадський.
5.Прийшов він туди саме, як військові отамани засідали, та й каже; «Маю щось тобі сказати, отамане.» Єгу спитав: «Кому з усіх нас?» Той відповів: «Тобі, отамане!»
6.Встав Єгу й ввійшов у хату. Той же вилив йому олію на голову й сказав: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе царем над Господнім народом, над Ізраїлем.
7.Ти виб’єш дім Ахава, твого пана, і я відомщу кров слуг моїх пророків і кров усіх слуг Господніх, пролляту з руки Єзавелі.
8.Увесь дім Ахава загине. Я викоріню в Ахава чоловіків і рабів, і вільних в Ізраїлі.
9.Я зроблю з домом Ахава те, що з домом Єровоама, сина Навата, та з домом Вааси, сина Ахії.
10.Єзавель же жертимуть пси на полі за Єзреелом. Ніхто її не поховає.» І відчинив двері й утік.
11.Вийшов Єгу до слуг свого пана, а ті його питають: «Чи все гаразд? Чого той несамовитий приходив до тебе?» Він відповів їм: «Ви ж знаєте того чоловіка й його балачки!»
12.Ті ж кажуть: «Хитрощі! Скажи бо нам.» І відповів він: «Так і так сказав мені, говорячи: Так говорить Господь: Помазую тебе царем над Ізраїлем.»
13.Тут узяли вони притьмом кожен свою одежу та й вистелили під ним на голих сходах, і засурмили й загукали: «Єгу — цар!»
14.Єгу, син Йосафата, сина Німші, вчинив змову проти Йорама. Йорам же з усім Ізраїлем обороняв Рамот гілеадський проти Хазаела, арамійського царя,
15.але повернувся був Йорам цар у Єзреел, щоб вигоювати рани, які завдали йому арамії, як воював з Хазаелом, арамійським царем. Єгу сказав: «Якщо ви зо мною, не дозвольте нікому втекти з міста й оповістити про це в Єзреелі.»
16.І сів Єгу на колісницю та й поїхав у Єзреел, де лежав Йорам і куди прийшов був Ахазія, юдейський цар, щоб навідатись до нього.
17.Вартовий же, що стояв на башті в Єзреелі, побачив відділ Єгу, що наближався, і звістив: «Я бачу відділ!» І повелів Йорам: «Візьми одного верхівця та пошли назустріч, щоб спитав, чи все гаразд?»
18.Поїхав верхівець йому назустріч та й каже: «Цар повелів спитати: Чи ви з мирним задумом?» А Єгу відповів: «Що тобі до миру? Іди за мною.» Вартовий звістив: «Посланець доїхав до них, та не вертається.»
19.Тоді послано другого верхівця. Цей прибув до них і каже: «Так питає цар: Чи ви з мирним задумом?» А Єгу відповів: «Що тобі до миру? Іди за мною!»
20.Вартовий звістив: «Доїхав до них, та не вертається, а їзда схожа на їзду Єгу, сина Німші, бо жене, немов навіжений.»
21.І повелів Йорам: «Запрягайте!» І запрягли йому колісницю. Виїхав Йорам, ізраїльський цар, і Ахазія, юдейський цар, кожен на своїй колісниці. Виїхали вони назустріч Єгу й здибали його на полі Навота з Єзреела.
22.Як тільки Йорам побачив Єгу, спитав: «Чи з миром Єгу?» Цей відповів: «Який тут мир, покіль твоя мати творить розпусту та без кінця відьмує?»
23.Тут Йорам смикнув віжками назад і втік, кликнувши до Ахазії: «Зрада, Ахазіє!»
24.Та Єгу нап’яв лука, стрілив Йорамові між плечі, так що стріла пройшла йому крізь серце, і він поваливсь у своїй колісниці.
25.Тоді Єгу сказав Бідкарові, своєму осаулові: «Візьми, кинь його на поле Навота, єзреелія. Пригадай собі, як ми вдвох їхали собі раз за його батьком Ахавом і як Господь вирік на нього такий засуд:
26.Чи ж я не бачив учора крови Навота і його синів? Вирок Господній: Я відплачу тобі на цьому ж полі. Вирок Господній! Візьми ж і кинь його на поле, за словом Господнім.»
27.Побачив те Ахазія, юдейський цар, і втік дорогою на Бет-Гагган, але Єгу гнався за ним і повелів; «І цього вбийте на колісниці!» І поранили його на схилі гори Гур, що коло Ївлеаму; він утік у Мегідо й вмер там.
28.Слуги його привезли його на колісниці в Єрусалим і поховали з батьками в його гробі в Давидгороді.
29.Ахазія став царем над Юдою в одинадцятому році Йорама, сина Ахава.
30.Єгу прибув у Єзреел. Довідавшись про це, Єзавель підмалювала собі очі, прикрасила голову й стала виглядати у вікно.
31.Як же в’їздив Єгу у ворота, вона сказала: «Чи все гаразд із Зімрі, душогубом свого пана?»
32.Єгу глянув на вікно й каже: «Хто зо мною, хто?» І два чи три скопці глянули вниз до нього.
33.Він сказав: «Скиньте її вниз!» Ті скинули її вниз, і кров з неї побризкала мур і коней, і Єгу переїхав через неї.
34.Ввійшовши ж, їв і пив, а потім повелів: «Догляньте тієї проклятущої та поховайте її, бо то царська дочка.»
35.Як же пішли її ховати, не знайшли з неї нічого, крім черепа, ніг і рук.
36.Повернувшись, донесли йому; він же сказав: «Це ж воно й є, оте слово, що Господь сказав був через свого слугу пророка, Іллю тішбія: На полі в Єзреелі пси жертимуть тіло Єзавелі.
37.Труп Єзавелі буде на полі в Єзреелі, неначе гній, так що ніхто не скаже: Це Єзавель.»
10.Єгу, цар над Ізраїлем, убиває синів Ахава 1-17; поклонників Ваала 18-36.
1.Було ж у Ахава 70 синів у Самарії. Єгу написав листи і розіслав у Самарію до ізраїльських князів, до старшин та до опікунів синів Ахавових. В них стояло:
2.«Як прийде лист цей до вас, що маєте при собі синів вашого пана, його колісниці, його коней, міста-твердині й зброю,
3.то глядіть добре, хто найліпший і найпорядніший із синів вашого пана, й посадіть його на престолі його батька й воюйте за дім вашого пана.»
4.Вони ж дуже злякались і кажуть: «Коли два царі не встояли проти нього, то як ми встоїмо?»
5.От і головний над палацом, начальник міста, старші й опікуни послали до Єгу сказати: «Ми твої слуги, ми зробимо все, що нам скажеш, ми не наставимо ніякого царя. Роби, що тобі здається добрим.»
6.Тоді Єгу написав до них другого листа, де стояло: «Коли ви за мене й коли хочете бути мені слухняні, то візьміть голови синів вашого пана й приходьте завтра о цій добі до мене в Єзреел.» Синів же царських було 70 чоловік, а були вони в значних міста, які їх виховували.
7.Як прийшов до них цей лист, узяли вони царських синів та й постинали всіх 70, повкладали голови їхні у коші й послали їх йому в Єзреел.
8.Посланець прийшов і звістив його: «Принесено голови царських синів.» Він повелів: «Складіть їх у дві купи при вході в браму аж до ранку.»
9.Рано-вранці вийшов він, став і каже до всього народу: «Ви безвинні. Я вчинив змову проти мого пана й убив його. Хто ж повбивав оцих усіх?
10.Знаєте ж, що ані одне слово Господнє, що Господь сказав проти дому Ахава, не впаде на землю; Господь виповнив те, що сказав був через свого слугу Іллю.»
11.І вибив Єгу всіх, що були зостались із дому Ахава в Єзреелі, усіх його значних, його знайомих і його жерців, так що ні один не лишився.
12.Потім рушив він і пішов у Самарію. Подорозі, коло пастушого Бет-Екеду,
13.наткнувсь Єгу на братів Ахазії, юдейського царя, й спитав: «Хто ви такі?» Ті відповіли: «Ми брати Ахазії й прибули розвідатись про здоров’я царських синів та синів цариці.»
14.І повелів: «Хапайте їх живцем!» І схопили їх живцем, і повбивали — 42 чоловіка — коло криниці Бет-Екед. Не пощадив з них ані одного.
15.Пішов він звідти й здибав Йонадава, сина Рехава, що йшов йому назустріч, і, привітавшись із ним, спитав його: «Чи твоє серце таке щире з моїм серцем, як моє серце з твоїм серцем?» Йонадав відповів: «Так!» — «Коли так, дай руку!» І подав той свою руку, й Єгу посадив його до себе на колісницю
16.й каже: «їдь зо мною, побачиш мою горливість до Господа.» І повіз його у своїй колісниці.
17.Прибувши ж у Самарію, вибив усіх, що ще зостались були з дому Ахава в Самарії, до цілковитої заглади, за словом, що Господь сказав був до Іллі.
18.Потім скликав Єгу увесь народ і сказав до нього: «Ахав служив Ваалові замало. Єгу служитиме йому багато більше.
19.Поскликайте ж до мене усіх пророків Ваала, усіх його вірних та всіх його жерців — усіх до одного! — бо хочу принести велику жертву Ваалові; кого не буде, тому смерть!» Єгу ж удався до хитрощів, щоб вигубити поклонників Ваала.
20.Він повелів: «Скличте святкові збори на честь Ваала.» І скликали.
21.Єгу розіслав посланців по всьому Ізраїлю, й посходились усі поклонники Ваала; не осталось ні одного, щоб не прийшов. Ввійшли вони в храм Ваала, так що він був повний від одного кінця до другого.
22.Єгу сказав наглядачеві за одежою: «Принеси одежу для всіх поклонників Ваала.» Той приніс для них одежу.
23.Тоді Єгу ввійшов з Йонадавом, сином Рехава, у храм Ваала й сказав поклонникам Ваала: «Шукайте добре, дивіться, чи нема тут між вами когось із слуг Господніх, бо тут мають бути лише одні поклонники Ваала.»
24.І приступили, щоб приносити жертви й всепалення. Єгу ж поставив знадвору 80 чоловік з наказом: «Коли хтось попустить утекти комусь із тих людей, що я вам видаю в руки, той накладе за нього власною головою.»
25.Скінчивши ж приносити всепалення, Єгу повелів вартовим і осаулам: «Входьте, січіть, щоб ні один не втік!» І вони постинали їх лезом меча. Вартові й осаули повалили на землю стовпи у храмі Ваала і, продершись у саму середину храму Ваала,
26.витягли звідти священні стовпи Ваала й спалили,
27.а потім зруйнували й храм Ваала та зробили з нього не