Вихід
1.Ізраїль у Єгипті 1-7; неволя 8-14; вбивання хлопчиків 15-22.
1.Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю:
2.Рувим, Симеон, Леві, Юда;
3.Іссахар, Завулон та Веніямин;
4.Дан та Нефталі, Гад та Ашер.
5.А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті.
6.І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той.
7.Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними.
8.А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа.
9.І каже своєму народові: «Бачте! Ізраїльтяни, — вони численніші, вони сильніші від нас.
10.Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть з краю.»
11.І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарами; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес.
12.Але що більш їх гнітили, то дедалі більш намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлись з приводу синів Ізраїля ще більше.
13.І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт;
14.І отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали.
15.І каже цар єгипетський єврейським повитухам, — одній з них на ім’я Шіфра, а другій Пуа:
16.«Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син — убивайте, а як дочка — нехай живе.»
17.Побоялися ж повитухи Бога і не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп’яток.
18.Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: «Чому ви чините таке й лишаєте хлоп’яток при житті?»
19.А повитухи фараонові: «Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили.»
20.І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів.
21.А за те, що боялись повитухи Бога, дав він їм гарне потомство.
22.Тоді повелів фараон усьому народові своєму: «Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку; а кожну дочку лишайте живу.»
2.Народження та рятунок Мойсея 1-10; втеча в Мідіян 11-22; поклик 23-25.
1.Один чоловік із дому Леві пішов і взяв собі за жінку дочку одного левія.
2.Завагітніла жінка і вродила сина; бачивши ж, який він гарненький, таїлась із ним три місяці.
3.А що не могла вже більше з ним таїтись, то взяла для нього кошичок з очерету, обмазала його маззю та смолою, поклала в нього хлоп’ятко і сховала його в комишах узберіг річки.
4.Сестра ж його засіла здалека, бажала бо знати, що з ним станеться.
5.Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його.
6.Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп’ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: «Це єврейська дитинка.»
7.Каже тоді його сестра дочці фараоновій: «Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?»
8.І відповіла їй фараонова дочка: «Побіжи!» Побігла дівчина й покликала матір дитинки.
9.І каже їй фараонова дочка: «Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату.» Взяла жінка дитятко й вигодувала його.
10.А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім’я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його.
11.Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт; і побачив як один єгиптянин б’є єврея, одноплемінника його.
12.Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску.
13.Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б’ються; і каже до того, що скривдив: «Чого б’єш ближнього свого?»
14.А той: «Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене, як убив єгиптянина?» Злякався Мойсей та й каже собі: «Таки виявилося діло.»
15.Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі; і присів там коло однієї криниці.
16.А в мідіянського священика було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець.
17.Але надійшли чабани і відігнали їх; тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець.
18.Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: «Чому так скоро повернулися сьогодні?»
19.А вони: «Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці.»
20.І каже він дочкам своїм: «А де ж він? Чому то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди.»
21.І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея.
22.І породила вона сина, і він дав йому ім’я Гершом, кажучи: «Захожий я в чужій землі.»
23.Та за той довгий час умер цар єгипетський. Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога.
24.Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом.
25.І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його.
3.Палаючий кущ 1-6; посланництво Мойсея 7-22.
1.Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву.
2.І з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.
3.І каже Мойсей сам до себе: «Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?»
4.Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: «Мойсею, Мойсею!» І відповів той: «Я тут!»
5.І сказав: «Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш — земля свята.»
6.А далі: «Я — Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова.» І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога.
7.І промовив Господь: «Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його!
8.Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв.
9.І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни.
10.Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізраїля, з Єгипту.»
11.І сказав Мойсей до Бога: «Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїля з Єгипту?»
12.А Бог на те: «Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі.»
13.І сказав Мойсей до Бога: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як йому на ім’я? — то що мені їм відповісти?»
14.І промовив Бог до Мойсея: «Я той, хто є.» І додав: «Так промовиш до синів Ізраїля: «Я — є» післав мене до вас.»
15.І сказав Бог знов до Мойсея: «Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова післав мене до вас. Таке моє ім’я навіки, і таке моє найменування з роду в рід.
16.Іди ж но, збери старшин Ізраїля і промов до них: Господь Бог батьків ваших явився мені; Бог Авраама, Ісаака і Якова, і сказав: Уважно зорив я за вами та всім тим, що коять вам в Єгипті;
17.і постановив я вивести вас з єгипетського бідування в землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв й євусіїв, в землю, що тече молоком та медом.
18.І коли вони послухають голосу твого, ввійдеш ти й старшини Ізраїля до царя єгипетського та скажеш до нього таке: Господь, Бог євреїв, зустрів нас, тож підемо за три дні ходи в пустиню принести там жертву Господеві, Богу нашому.
19.Я ж добре знаю, що єгипетський цар не дозволить вам вийти, хіба-що буде примушений силою.
20.Тоді я простягну мою руку й вдарю по Єгипті всіма, моїми чудесами, що творитиму посеред нього, і тоді він вас відпустить.
21.Я дам цьому народові ласку в очах єгиптян так, що як будете виходити, не підете з порожніми руками;
22.а кожна жінка позичить у своєї сусідки та в своєї господині посуд золотий та срібний і одежі, що понадіваєте на синів та дочок ваших; і тим робом пооббираєте єгиптян.»
4.Чудодійна палиця 1-17; поворот у Єгипет 18-26; зустріч з народом 27-31.
1.І відповів Мойсей та й каже: «Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу; ба більше, вони скажуть: Не явивсь тобі Господь.»
2.І промовив до нього Господь: «Що це в тебе в руці?» І сказав Мойсей: «Палиця.»
3.І промовив Господь: «Кинь її на землю!» Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї.
4.І сказав Господь до Мойсея: «Простягни руку твою та візьми її за хвіст». І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці.
5.«(Це зробиш), щоб повірили вони, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.»
6.Сказав йому Господь знову: «Засунь же руку твою собі за пазуху.» І засунув руку собі за пазуху та й вийняв її знову. І ось рука його побіліла від прокази, як сніг.
7.Тоді сказав Господь: «Засунь знов руку твою собі за пазуху.» І засунув він знову руку собі за пазуху і, як вийняв її з-за пазухи, стала вона як решта його тіла.
8.«Отже, як не повірять тобі і як знехтують першим чудом, то повірять другому чудові.
9.Якже ж не повірять ані одному з цих двох чудес і не послухають твого голосу, то візьмеш води з ріки та й виллєш на сушу, і з води, що візьмеш з ріки, стане кров на суші.»
10.Сказав Мойсей Господові: «Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий.»
11.А Господь йому: «Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?
12.Тож іди, я буду в устах твоїх і навчу тебе, що маєш говорити.»
13.Але він сказав: «Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш.»
14.І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: «Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе.
15.Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити.
16.Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом.
17.І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса.»
18.І пішов Мойсей та й вернувся до Їтра, тестя свого. І сказав йому: «Піду та повернусь до братів моїх у Єгипті та побачу, чи вони ще живі.» І сказав Їтро Мойсеєві: «Іди собі здоровий у мирі.»
19.І сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: «Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя.»
20.Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет. І палицю Божу взяв він у руку.
21.І сказав Господь Мойсеєві: «Ось ти пускаєшся в дорогу, щоб повернутись у Єгипет, гляди ж: усі ті чудеса, що я вложив тобі в руку, ти їх виконаєш перед фараоном. Я ж закаменю його серце, і він не відпустить людей.
22.Ти ж фараонові скажеш: Ось так говорить Господь: Мій син, мій первенець — Ізраїль.
23.Кажу тобі: відпусти сина мого, щоб він служив мені; як не схочеш відпустити, знай, я вб’ю сина первородня твого.»
24.І сталось у дорозі, на ночівлі, стрів його Господь і хотів убити.
25.Взяла Ціпора гострого кременя та й обрізала крайню шкірку свого сина і приторкнулась нею до ніг його кажучи: «Кров’ю окуплений жених ти мені.»
26.І Господь полишив його тому, що вона сказала «кривавий жених», із-за обрізання.
27.І сказав Господь Аронові: «Вийди назустріч Мойсеєві в пустиню.» І вийшов, і зустрівши його на горі Божій, поцілував його.
28.І розповів Мойсей Аронові всі слова Господні, що з ними послав його, і всі чудеса, що наказав йому.
29.Пішли Мойсей з Ароном і позбирали всіх старійшин Ізраїля.
30.І переповів Арон усі слова, що був сказав Бог до Мойсея, і (цей) зробив чуда на очах у людей.
31.І повірили люди; і почувши, що Господь навідався до синів Ізраїля та що зглянувся на їхнє бідування, вони, поклоняючись, припали лицем до землі.
5.Зустріч із фараоном 1-9; посилення гнету 10-14; скарги й докори 15-23.
1.Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: «Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині.»
2.А фараон відповів: «Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу.»
3.Вони ж сказали: «Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.»
4.І відповів їм цар єгипетський: «Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи.»
5.Вів далі фараон: «Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи.»
6.І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
7.«Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
8.А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
9.Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені.»
10.Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: «Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
11.Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої.»
12.І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
13.Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: «Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома.»
14.І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: «Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?»
15.Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: «Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
16.Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б’ють рабів твоїх; а народ твій винен.»
17.А він і каже: «Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
18.А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено — постачайте.»
19.Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
20.Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
21.і кажуть їм: «Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати.»
22.Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: «Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене?
23.Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім’ям, він почав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив.»
6.Божі задуми 1-9; знову перед фараоном 10-13; родовід 14-27; друга місія 28-30.
1.Господь сказав Мойсеєві: «Ось і побачиш, що зроблю я фараонові! Він буде змушений відпустити їх, ба більше, навіть силою вижене їх зо свого краю.»
2.І говорив Бог до Мойсея словами: «Я – Ягве.
3.Я з’являвсь Авраамові, Ісаакові й Яковові як “Бог Всемогутній” (Шадай), з ім’ям же моїм “Ягве” я не об’явився їм.
4.Я уклав також союз мій з ними, що дам їм Ханаан-землю, землю, де вони пробували мандрівними чужинцями.
5.Почув я також і стогін синів Ізраїля, що єгиптяни держать їх у неволі, і згадав про союз мій.
6.Тож іди, скажи синам Ізраїля; Я — Господь; я виведу вас із невольничої праці єгипетської, я вирятую вас із їхньої неволі, я спасу вас простягнутою рукою і великими карними присудами.
7.Я візьму вас собі за народ, і буду вам Богом, і ви зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вивів вас із тяжкої невольничої праці єгипетської.
8.Я введу вас у землю, що її клявсь оддати Авраамові, Ісаакові та Яковові; і дам вам її в насліддя. Я — Господь.»
9.Так промовляв Мойсей до синів Ізраїля; та вони не слухали, бо не могли більше терпіти, така тяжка їхня робота.
10.Тоді сказав Господь Мойсеєві:
11.«Піди і скажи фараонові, цареві єгипетському, нехай відпустить синів Ізраїля із землі своєї.»
12.І промовив Мойсей до Господа, кажучи: «Ось не послухається мене? Таж я недорікуватий.»
13.І говорив Господь Мойсеєві та Аронові, і дав їм доручення щодо синів Ізраїля і фараона, царя єгипетського, щоб вивести синів Ізраїля з землі Єгипетської.
14.Ось голови родин їх. Сини Рувима, первородня Ізраїля: Ханох, Паллу, Хецрон і Кармі. Це родини Рувима.
15.Сини ж Симеона: Ємуел, Ямін, Огад, Яхін, Цохар і Саул, син ханаанки. Це родини Симеона.
16.А ось імена синів Леві за родинами їхніми: Гершон, Кегат і Мерарі; віку ж Леві було сто тридцять сім років.
17.Сини ж Гершона: Лівні та Шімгі за їхніми родинами.
18.Сини ж Кегата: Амрам, Іцгар, Хеврон і Узієл; віку ж Кегатового було сто тридцять три роки.
19.Сини ж Мерарі: Махлі і Муші; це родини Леві за родами їхніми.
20.І взяв Амрам Йохеведу, тітку свою, собі за жінку і вродила йому Арона й Мойсея; віку ж Амрамового було сто тридцять і сім років.
21.Сини ж Іцгара: Корах, Нефег і Зіхрі.
22.Сини ж Узієля: Мішаел, Елцафан і Сітрі.
23.І взяв Арон собі за жінку Елішеву, дочку Амінадава, сестру Нахшона; і вродила йому Надава, Авігу, Єлеазара та Ітамара.
24.Сини ж Кораха: Ассір, Елкана і Авіясаф; це родини Кораха.
25.Єлеазар же, син Арона, взяв собі за жінку одну з дочок Путієла, і вродила йому Пінхаса. Це голови родин Леві за родами їхніми.
26.Це той Арон та Мойсей, що їм сказав Бог: «Виведіть синів Ізраїля з Єгипетської землі за полками.»
27.Це ті, що промовляли до фараона, єгипетського царя, щоб вивести синів Ізраїля з Єгипту: Мойсей та Арон.
28.Тож як Господь говорив до Мойсея в Єгипетській землі,
29.мовив він так до нього: «Я — Господь; промов до фараона, царя єгипетського, все, що скажу тобі.»
30.І сказав Мойсей перед Господом: «Ось бо губи мої неотесані, тож як фараон послухається мене?»
7.Арон пророком 1-7; чудесна палиця 8-13; перша кара: кров 14-25; друга кара: жаби 26-29.
1.Сказав Господь до Мойсея: «Гляди ж, я настановив тебе як бога фараонові; а Арон, твій брат, буде тобі пророком.
2.Ти говоритимеш йому все, що я тобі заповідаю, а Арон, брат твій, промовлятиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля з землі своєї.
3.Я ж зроблю запеклим серце фараонове і намножу знаки мої і дива мої в землі Єгипетській.
4.Та фараон вас не послухає. Але я наложу руку мою на Єгипет і виведу полки мої, люд мій, синів Ізраїля, з землі Єгипетської великими карами.
5.І взнають єгиптяни, що Я Господь, як простягну мою руку проти Єгипту і виведу синів Ізраїля з-поміж них.»
6.Зробили Мойсей та Арон як Господь велів їм, так то й вчинили.
7.Було ж Мойсеєві вісімдесят років, а Аронові вісімдесят три, як промовляли до фараона.
8.Господь заговорив до Мойсея й Арона, кажучи:
9.«Якщо фараон вам скаже: Дайте якийсь про себе чудесний знак, тоді ти промов до Арона: Візьми твою палицю та й кинь перед фараоном, нехай стане гадюкою.»
10.Прийшли Мойсей та Арон до фараона й вчинили так, як сказав Господь. Кинув Арон свій костур перед фараоном і перед його слугами, і став він гадюкою.
11.Та фараон теж скликав мудреців і чарівників, і вони, чаклуни єгипетські, зробили те саме своїми чарами.
12.Кожен кинув свою палицю, і палиці стали гадюками; та палиця Аронова пожерла їхні палиці.
13.Але серце фараонове затвердло, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь.
14.Сказав Господь Мойсеєві: «Закам’яніло серце фараона; не схотів відпустити народу.
15.Іди до фараона завтра вранці, і саме як виходитиме на води, виступиш йому назустріч на березі річки, з палицею, що сталась гадюкою, в руці твоїй.
16.І промов до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе сказати: Відпусти народ мій, щоб мені послужив у пустині; та ось ти не послухався й досі.
17.Тому каже Господь: Ось, із чого пізнаєш, що я Господь: ось вдарю палицею, що в мене в руці, по воді в річці, і вона візьметься кров’ю.
18.І риба, що в річці, вигине, і засмердиться ріка, і єгиптяни гидуватимуть пити воду з річки.»
19.І сказав Господь Мойсеєві: «Скажи Аронові: Візьми палицю твою і простягни руку твою на єгипетські води: на їхні ріки, на їхні рови, на їхні стави, на всі їхні водоймища, щоб узялися кров’ю; і буде кров по всій землі Єгипетській, навіть у дерев’яних та кам’яних посудинах.»
20.Вчинили Мойсей та Арон так, як велів їм Господь; і підняв він палицю і вдарив по воді в річці перед фараоном і перед його слугами; і перемінилась уся вода в річці в кров.
21.Риба в річці вигинула, і засмерділася ріка, і не могли єгиптяни пити води з річки; кров була по всій землі Єгипетській.
22.Але і чаклуни єгипетські теж зробили таке своїми чарами; і серце фараонове затвердло, і не послухав їх, як і передсказав був Господь.
23.Повернувся фараон, увійшов до палати, і було йому й це байдуже.
24.Всі єгиптяни стали копати понад рікою, шукаючи води до пиття, бо не могли пити води з річки.
25.Минуло сім днів, як ударив Господь по річці.
26.Господь сказав Мойсеєві: «Піди до фараона та промов до нього: Так каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.
27.Коли ж затнешся не відпустити, ось я поб’ю ввесь край твій жабами.
28.І закишить річка жабами, і повилазять вони і поналазять у палати твої, і в спальню твою, і на ліжко твоє, і в будинки слуг твоїх, і цілого твого народу, і в печі твої, і в діжі твої.
29.Навіть на тебе самого і на людей твоїх і на слуг твоїх лізтимуть жаби.»
8.Друга кара: жаби 1-11; третя кара: комарі 12-15; четверта кара: песі мухи 16-28.
1.Господь сказав Мойсеєві: «Скажи Аронові: Простягни руку твою з палицею твоєю на ріки, на рови, і на стави, і наведи жаби на Єгипетську землю.»
2.І простяг Арон руку свою на єгипетські води і понаводив жаб, і вкрили жаби землю Єгипетську.
3.Але й чаклуни зробили таке саме своїми чарами й понаводили жаб на Єгипетську землю.
4.Тоді прикликав фараон Мойсея та Арона і каже: «Моліть Господа, щоб прогнав жаб від мене і від моїх людей, і я відпущу народ принести жертву (Господеві).»
5.І відповів Мойсей фараонові: «Вкажи мені ясно, коли маю молитися за тебе і за слуг твоїх і за людей твоїх, щоб зникли жаби від тебе і по твоїх будинках, та щоб тільки в ріці зостались?»
6.А він сказав «Узавтра.» Відповів Мойсей: «Буде по твоєму бажанню, щоб ти взнав, що немає іншого, як Господь, Бог наш.
7.Щезнуть від тебе жаби і по твоїх будинках, і від слуг твоїх, і від народу твого, тільки в річці зостануться.»
8.Вийшли Мойсей і Арон від фараона. І став Мойсей благати Господа за сказане про жаби, що ним поклявся фараонові.
9.І зробив Господь по слову Мойсея; і поздихали жаби по домах, по дворах і по полях.
10.Загрібали їх величезними купами, аж земля від них засмерділась.
11.Але як тільки побачив фараон, що полегшало, то закам’яніло його серце, і не слухався Мойсея і Арона, як і передсказав Господь.
12.Господь казав Мойсеєві: «Скажи Аронові, щоб підніс свою палицю та вдарив порох землі, і зробиться він комарями по всій землі Єгипетській.»
13.Так і вчинили вони. І простяг Арон руку свою з палицею і вдарив порох землі, і налетіла комашня на людей і на худобу; увесь порох землі взявся комарями по всій землі Єгипетській.
14.Чаклуни намагалися зробити те саме, вивести своїми чарами комарів, та не змогли. І насіли комарі на людей і на худобу.
15.Тоді чаклуни промовили до фараона: «Це перст-палець Божий.» Та закам’яніло серце фараона і не послухав їх, як і передсказав був Господь.
16.Сказав Господь Мойсеєві: «Встань рано вранці і стань перед фараоном саме тоді, як він виходитиме на воду, і промов до нього: Ось що каже Господь: Відпусти народ мій, щоб послужив мені в пустині.
17.Бо як не схочеш відпустити народ мій, то я пошлю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на твої палати песі мухи. І доми єгиптян, а навіть земля, на якій живете, будуть повні мух.
18.Я зроблю того дня виняток для Гошен-землі, де живе мій народ, і там не буде мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землі.
19.Я встановлю різницю між моїм народом і твоїм народом; завтра буде цей знак.»
20.Так і зробив Господь. І налетіли мухи великими роями у фараонові палати і в будинки слуг його; і в цілу Єгипетську землю; і тяжко потерпіла земля від мух.
21.Покликав фараон Мойсея та Арона й каже: «Ідіть, принесіть жертву Богу вашому в землі цій.»
22.А Мойсей відповів: «Не годиться так робити; бо ми маємо приносити Господу, Богу нашому, жертви, що ними гидують єгиптяни; як же ми могли б принести у них перед очима мерзотні для них жертви? Вони вкаменували б нас.
23.За три дні ходи маємо піти в пустиню, щоб принести жертву Господу, Богу нашому, як він велів нам.»
24.Відповів фараон: «Я відпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в пустині; тільки, глядіть, не віддаляйтесь. Та помоліться за мене.»
25.І сказав Мойсей: «Оце я йду від тебе і помолюсь до Господа. Завтра вранці мухи зникнуть від фараона, від його слуг і від його народу; та нехай фараон не глузує собі більше, не відпускаючи народу принести жертву Господеві.»
26.Вийшов Мойсей від фараона й помолився Господеві.
27.Зробив Господь по слову Мойсея, і щезли мухи від фараона, і від слуг його, і від народу його: не зосталось ні однієї.
28.Та серце фараона затвердло й цього разу, і не відпустив народу.
9.П’ята кара: мор 1-7; шоста кара: чиряки 8-12; сьома кара: град 13-35.
1.Сказав Господь Мойсеєві: «Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;
2.бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,
3.то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.
4.Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине.»
5.І призначив Господь реченець, кажучи: «Узавтра Господь виконає на землі це слово.»
6.Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.
7.Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам’яніло серце фараона і не відпустив людей.
8.Господь сказав Мойсеєві й Аронові: «Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.
9.І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями.»
10.Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.
11.Чаклуни ж не могли з’явитись перед Мойсеєм через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.
12.І закам’янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.
13.Господь сказав Мойсеєві: «Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.
14.Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.
15.Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.
16.Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім’я моє проповідувано по всій землі.
17.Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?
18.Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.
19.Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне.»
20.Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.
21.А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.
22.Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі.»
23.Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.
24.І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.
25.І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.
26.Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.
27.І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: «Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.
28.Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись.»
29.І відказав йому Мойсей: «Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.
30.Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога.»
31.Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.
32.Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.
33.Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.
34.Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.
35.І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві.
10.Восьма кара: сарана 1-20; дев’ята кара: тьма 21-29.
1.Господь сказав Мойсеєві: «Піди до фараона; я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,
2.щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я — Господь.»
3.Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: «Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені? Відпусти мій народ, щоб послужив мені;
4.бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.
5.І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.
6.Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян; такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день.» Та й обернувшись він вийшов від фараона.
7.І промовили слуги фараона до нього: «Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя? Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх. Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?»
8.І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: «Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому. А хто ж це хоче йти?»
9.Відповів Мойсей: «З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо; бо то свято Господнє для нас.»
10.І сказав до них: «Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам! Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.
11.Ні! Не бути цьому! Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь.» Та й вигнали їх з-перед фараона.
12.Сказав Господь Мойсеєві: «Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду.»
13.І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч; а надранком нагнав східній вітер сарану,
14.що налетіла на всю землю Єгипетську; вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною. Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.
15.І вкрила лице всієї землі, аж земля почорніла; і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли; не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.
16.Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: «Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.
17.І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть.»
18.То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.
19.І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море; не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.
20.Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.
21.Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися.»
22.Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.
23.І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло.
24.Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: «Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами.»
25.Сказав Мойсей: «Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.
26.Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита; бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому; бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди.»
27.Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.
28.І сказав йому фараон: «Геть від мене! Та бережись, щоб не з’являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!»
29.Мойсей відповів: «Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого.»
11.Загроза десятої кари 1-10.
1.Господь сказав Мойсеєві: «Ще одну тільки кару наведу на фараона й на Єгипет. А тоді вже він відпустить вас звідси; не лише відпустить вас усіх, але навіть прожене вас силою звідсіль.
2.Тож накажи людям, щоб кожен чоловік від сусіда свого і кожна жінка від сусідки своєї визичили собі посуд срібний і посуд золотий.»
3.Господь же дав народові ласку в очах єгиптян. Та й Мойсей самий був людина визначна в Єгипетській землі, в повазі у фараона та в народі.
4.І сказав Мойсей: «Так говорить Господь: Опівночі я пройду почерез Єгипет,
5.і помре всякий первісток у землі Єгипетській, від первенця фараона, що сидить на троні, аж до первенця рабині за жорнами, і всяке первородне у скотини.
6.І буде ридання велике по всій землі Єгипетській, якого не було ще ніколи і не буде.
7.Ні на одного ж із синів Ізраїля ні собака не гавкне, ні на людину, ні на скотину, щоб знали ви, що Господь кладе різницю між єгиптянами і між синами Ізраїля.
8.І прийдуть усі ці твої слуги до мене, та й впадуть ниць передо мною, кажучи: Виходь ти сам і всі люди, що при тобі. І тоді я вийду.» Та й вийшов від фараона, палаючи гнівом.
9.І сказав Господь Мойсеєві: «Не слухає вас фараон, щоб я намножив більше чудес у землі Єгипетській.»
10.Мойсей же та Арон зробили всі ті чудеса перед фараоном, та закаменив Господь серце фараонове, і не відпустив синів Ізраїля з землі своєї.
12.Закон про пасху 1-14; про опрісноки 15-28; смерть первенців 29-33; вихід з Єгипту 34-42; пасха чужинців 43-51.
1.І наказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській:
2.«Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року.
3.Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату.
4.Коли ж сім’я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти.
5.Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят.
6.І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір.
7.І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його.
8.Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами.
9.Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами.
10.І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні.
11.А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув’я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: пасха то Господня.
12.Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб’ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; я — Господь.
13.Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю.
14.І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну для всіх ваших родів святкуватимете його.
15.Сім днів їстимете опрісноки; вже першого дня повиносите геть закваску із хат ваших; бо кожен, хто, від першого дня до сьомого, їстиме квашений хліб, той викоріниться з-поміж Ізраїля.
16.Першого дня відбудуться в вас святі збори, і сьомого дня будуть святі сходини. Нічого в ті дні не робитимете; тільки що треба з’їсти кожному, те одне можете зготувати.
17.Додержуйтесь приписів опрісноків, бо в той день виведу я полки ваші з землі Єгипетської; тим і шануватимете цей день із роду в рід як установу вічну.
18.З вечора чотирнадцятого дня першого місяця їстимете опрісноки до вечора двадцять першого дня цього місяця.
19.Сім днів щоб не було розчину по домах ваших у вас: бо хто їстиме квашене, той буде викорінений з громади Ізраїля, чи він чужинець, чи тубілець.
20.Нічого квашеного не їжте; по всіх ваших оселях їжте опрісноки.»
21.Скликав тоді Мойсей всіх старших Ізраїля, і промовив до них: «Ідіть, і підшукайте собі ягня для родин ваших і заколіть пасху.
22.І візьміть по в’язаночці іссопу, і вмочіть у кров, що в мисці, та й доторкніться наддвірку і обох одвірків кров’ю з миски; і ніхто з вас нехай не виходить за хатні двері до ранку.
23.Ходитиме Господь побивати єгиптян, і побачить кров на наддвірку та одвірках, то мине ці двері і не попустить губителеві ввійти в ваші хати, щоб побивати вас.
24.Ви берегтимете цей наказ як віковічну установу для вас і для дітей ваших.
25.А як увійдете в землю, що Господь дасть вам, як і обіцяв, то будете триматися цього обряду.
26.Якби ж часом ваші діти вас спитали: Що це за обряд у вас?
27.То ви відповісте: Це жертва пасхальна в честь Господа, що пройшов мимо хат синів Ізраїля в Єгипті, як побивав єгиптян, щадивши хати наші.» І похилили голови люди й припали лицем до землі.
28.Пішли сини Ізраїля й вчинили, як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і вчинили.
29.Опівночі повбивав Господь усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту.
30.Тоді ж схопився фараон уночі, і всі слуги його, і всі єгиптяни; і настало ридання в Єгипті; бо не було хати, де не було б мерця.
31.Вночі таки покликав фараон Мойсея й Арона та й каже: «Вставайте, забирайтеся з-поміж людей моїх, ви самі й сини Ізраїля. Ідіть і служіть Господеві, як ви домагались.
32.Теж і вівці ваші і товар ваш забирайте, як ви бажали; ідіть геть та й мене благословіть.»
33.Та й єгиптяни натискали на людей, бажаючи щоскоріш випровадити їх з краю; бо, мовляли, всі ми пропадемо.
34.Позабирали люди тісто своє ще не вкисле, і діжі, загорнені в одежу, несли на плечах.
35.Вчинили сини Ізраїля по слову Мойсея, і визичили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одіж.
36.І дав Господь ласку людям в очах єгиптян, що йшли їм наввипередки; і так обібрали вони єгиптян.
37.І рушили сини Ізраїля в дорогу від Рамсесу до Суккот, яких шістсот тисяч чоловіків піхотинців, крім їхніх сімей.
38.І мішаного народу сила знялось із ними, і вівці й худоба, дуже велика отара.
39.З тіста, що взяли з Єгипту, понапікали вони тоненьких опрісноків; бо тісто ще не було вкисло; їх бо виганяли з Єгипту, то вони не могли гаятись та й навіть не приготували собі припасів на дорогу.
40.Проживали ж сини Ізраїля в Єгипті років чотириста тридцять.
41.І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня, усі полчища Господні вийшли з Єгипту.
42.Ніччю чування була та ніч для Господа, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Тому ніч це Господня, щоб чували в ній на честь Господа сини Ізраїля з роду в рід.
43.Господь сказав Мойсеєві і Аронові: «Ось пасхальна установа: нехай ніякий чужинець не їсть пасхи.
44.Всякий же раб, куплений грошовою ціною, як обріжеш його, тоді може її їсти.
45.Приходько й наймит щоб її не їли.
46.В одній хаті їстимуть (її); нічого з м’яса не виносити поза дім, ані кісточки не переломите в ньому.
47.Уся громада ізраїльська має святкувати пасху.
48.А якби хто чужий, пробуваючи в тебе, захотів святкувати пасху Господню, нехай обріжуть усю його мужеську стать, і тоді нехай приходить і святкує, як і тубілець. Ніхто необрізаний не сміє її їсти.
49.Закон один щоб у вас був і тубільцеві і чужинцеві, що перебуває серед вас.»
50.Усі сини Ізраїля вчинили як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і виконали це.
51.Отож того самого дня вивів Господь синів Ізраїля з землі Єгипетської за полками.
13.Посвячення первенців Господеві 1-16; по дорозі до Червоного моря 17-22.
1.І промовив Господь до Мойсея, кажучи:
2.«Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє.»
3.І промовив Мойсей до людей: «Пам’ятайте на той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож не їжте нічого квашеного.
4.Сьогодні, в місяці Авів, ви виходите.
5.І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, Хеттитську, Аморійську, Хіввійську й Євусійську, яку поклявсь твоїм батькам тобі віддати, в землю, що тече молоком та медом, заховуватимеш у цьому місяці такий обряд:
6.сім днів їстимеш опрісноки, а сьомого дня свято в честь Господа.
7.Сім днів їстимеш